Особливості формування кісткового ложа та його модифікація при дентальній імплантації у пацієнтів з метаболічними остеопатіями та генералізованим пародонтитом

Abstract

Вступ. При метаболічних остеопатіях на тлі генералізованого пародонтиту кісткова тканина зазнає структурних та біомеханічних змін на різних рівнях її організації, архітектоніка і мікроструктура модифікується та мінеральна насиченість знижується. Відповідно до змін, що зазнала кісткова тканина, з метою покращення первинної фіксації імплантатів протокол створення кісткового ложа модифікують. Існуючі модифікації протоколу імплантації не досконалі та потребують доопрацювання. Мета. Покращити первинну фіксацію імплантатів та біомеханічні властивості кісткової тканини в ділянці їх встановлення, шляхом її ущільнення, використовуючи для цього стандартні та запропоновані автором протоколи формування кісткового ложа під дентальний імплантат в кістці низької щільності (ІІІ та ІV типи за Мішем) у пацієнтів з генералізованим пародонтитом та метаболічними остеопатіями. Матеріали та методи. Досліджено 38 пацієнтів віком 30 – 76 років, з яких 16 жінок (42,1%) та 22 чоловіка (57,9%). Для вивчення різних модифікацій хірургічного протоколу по встановленню дентальних імплантатів в ІІІ та ІV типах кісткової тканини за Мішем, методом рандомізації сформовано 4 групи пацієнтів. Усім пацієнтам були проведені клінічні обстеження, функціональні дослідження, спеціальні дослідження, визначення коефіцієнту стабільності імплантату приладом «Osstell» та торку при встановленні дентальних імплантатів. Результати. У пацієнтів І групи дослідження (з авторським протоколом імплантації) встановлено достовірно вищі (р<0,05) показники торка та коефіцієнту стабільності імплантату по відношенню до ІІ та ІІІ груп пацієнтів у яких використовували конденсацію кісткової тканини остеотомами та звичайний модифікований протокол формування кісткового ложа під дентальний імплантат. Висновок. Запропонований автором модифікований протокол дентальної імплантації в складних умовах зі щільністю кісткової тканини ІІІ-ІV типу за Мішем у пацієнтів з генералізованим пародонтитом дозволяє досягти показника торку (43,7±1,30) і коефіцієнту стабільності імплантату (78,2±3,01), що достовірно не відрізняється (р>0,05) від таких у пацієнтів контрольної групи без вад щільності кісткової тканини.