Ускладнення склеротерапії: методи лікування та профілактики

Abstract

Мета роботи — визначити частоту виникнення ускладнень після склеротерапії (СТ), їхній спектр, оцінити ефективність запропонованих методів лікування та їхньої профілактики. Матеріали та методи. До дослідження залучено 128 пацієнтів віком від 18 до 65 років, яких розділили на групи залежно від концентрації полідоканолу (0,5 та 1 %), що використовували для СТ. Результати оцінювали на 2-й день, через 1 тиж, 1 міс, 6 міс та 1 рік після процедури. Метою оцінки було виявлення ранніх та віддалених післяпроцедурних ускладнень. Результати та обговорення. В групі пацієнтів, у яких використовували 1 % полідоканол, статистично значущо частіше відзначено такі ранні ускладнення, як набряк, еритема та крововиливи (р < 0,05). Найчастішим віддаленим ускладненням СТ була гіперпігментація (32,8 % випадків), яка виникала здебільшого після застосування склерозанта у вищій концентрації (р = 0,024). Випадки гіпопігментації та рубцювання фіксували вкрай рідко. За результатами повторного обстеження у 61,3 % пацієнтів з гіпопігментацією через 1 рік після процедури було виявлено суттєве зменшення її проявів, у решти (38,7 %) — вона зникла повністю. Висновки. Місцеві ускладнення, такі як набряк, еритема, крововиливи та гіперпігментація, частіше виникали у пацієнтів після використання 1% полідоканолу як склерозанта порівняно з 0,5 % полідоканолом (p < 0,05). Такі ранні місцеві негативні прояви, як набряк та еритема в зоні введення препарату, є транзиторними і у 100 % пацієнтів безслідно зникли протягом першого тижня після процедури. Застосування косметичного засобу — крему з арбутином — не впливало на зменшення гіперпігментації у пацієнтів (p > 0,05)