Досвід та перспективи кадрових ресурсів для системи громадського здоров’я України.

Abstract

Ускладнення умов життєдіяльності в Україні, у зв’язку з військовою агресією рф, підвищило вимоги до профілактичної складової в націо-нальнійсистемі громадського здоров’я. Актуальною проблемою сього-дення є неврегульованість спеціальності 229 «Громадське здоров’я»: за наказом МОЗ України від 26.02.2021року No366 внесено доповнення до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників у охороні здоров’я (наказ МОЗ України від 29.03.2002р. No117), згідно якого фахівця з громадського здоров’я віднесено до професіоналів з вищою немедичною освітою медико-профілактичної справи у сфері охорони здоров’я.В сучасній ситуації фахівець з громадського здоров’я займає провідну роль у впровадженні державної політики і програм з охорони здоров’я. Глибоке лікарське мислення в критичній невизначеності та екстремальних особливостях епідеміологічного процесу щодо значущих причин розвитку інфекційної та неінфекційної захворюваності серед населення, вимагає прийняття кваліфікованого професійного рішення для збереження життя і здоров’я людини. Вказане сформувало нагальну потребу закріплення у нормативно-правових актах лікарської спеціаль-ності з громадського здоров’я для фахівців національної системи громадського здоров’я України