ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПАЦІЄНТАМ З БОЙОВОЮ ТРАВМОЮ ОРГАНА ЗОРУ

Abstract

Актуальність. Військовий стан в нашій країні обумовив необхідність аналізу та розробки нових підходів до надання медичної допомоги потерпілим під час таких подій. Хоча очі становлять лише 0,1 % всієї площі поверхні тіла та 4 % площі поверхні обличчя, питома вага та ступінь тяжкості травматичних пошкоджень очей під час військових дій в історичному аспекті постійно зростає через використання нових видів зброї. За даними МОЗ України, під час бойових дій, спричинених повномасштабним вторгненням рф в Україну, кількість травм органа зору значно зросла, проте достовірні статистичні дані на сьогодні відсутні. Організація надання допомоги пацієнтам з бойовою травмою органа зору є на сьогодні актуальною проблемою, оскільки наслідки травм ока та орбіти посідають одне з перших місць по інвалідності. Мета: проаналізувати особливості організації надання допомоги пацієнтам з бойовою травмою органа зору. Матеріали і методи: Для досягнення поставленої мети було проведено аналіз надання допомоги 12 пацієнтам з мінно-вибуховою травмою органа зору, що проходили лікування на базі КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня», а також 3 пацієнтам, які перебували на стаціонарному лікуванні в інших закладах охорони здоров'я, але офтальмологічна допомога надавалась фахівцем КНП КОР «КОКЛ» в період з лютого по травень 2022рр. Результати: Мінно-вибухова травма, зокрема органа зору, сьогодні фіксується найчастіше у постраждалих від бойових дій. Лікування пацієнтів з мінно-вибуховою травмою вимагає мультидисциплінарного підходу з залученням наступних спеціалістів: офтальмолога, щелепно-лицевого хірурга, ЛОРа, нейрохірурга, травматолога та інших. В КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня» на лікуванні перебували пацієнти з діагнозами: - проникаюче поранення склери, гемофтальм, - проникаюче корнео-склеральне поранення з втратою внутрішніх оболонок, ендофтальміт, - проникаюче поранення склери з втратою внутрішніх оболонок, - тотальне відшарування сітківки, гемофтальм, внутрішньоочне стороннє тіло, - множинні різані рани повік, - субкон’юнктивальний розрив склери, гемофтальм, субатрофія очного яблука, - повне розчавлення очного яблука, множинні різані рани повік з фрагментами відсутності інтермаргінальних країв, внутрішньоорбітальне стороннє тіло. Всім вище вказаним пацієнтам було надано високоспеціалізовану офтальмологічну лікарську допомогу, використовуючи все наявне матеріально-технічне забезпечення закладу охорони здоров’я. За даними літератури та аналізуючи діагнози пролікованих пацієнтів, особливостями сучасних бойових пошкоджень органа зору є множинність ураження та наявність контузійного синдрому, домінування комбінованих та поєднаних травм (85 - 90%), значна важкість травм, значне місце займають проникаючі поранення ока (70 - 80%), зросла кількість множинних внутрішньоочних сторонніх тіл (45 – 80%), сторонні тіла частіше локалізуються в задньому сегменті ока, часто двохстороннє пошкодження органа зору (40 - 60%) та інші. Оскільки ефективність надання медичної допомоги при бойовій травмі органа зору залежить не тільки від кваліфікації спеціалістів, наявності відповідного обладнання, але й від чіткої організації лікувально-евакуаційних заходів, необхідно дотримуватись принципів етапності надання медичної допомоги. Термін проведення хірургічного втручання при бойовій травмі органа зору також має важливе значення для прогнозу віддалених результатів лікування, тому кращим видом транспортування хворих є санітарна авіація та санітарна машина. Постраждалих з важкими травмами органа зору та орбіти, які потребують висококваліфікованої допомоги, доцільно якомога швидше направляти в багатопрофільні заклади охорони здоров’я та/або безпосередньо в спеціалізовані офтальмологічні центри для всебічної діагностики і вибору тактики лікування. Висновки: лікування пацієнтів з бойовими травмами органа зору та орбіти в сучасних умовах вимагає чіткої організації лікувально-евакуаційних заходів, дотримування принципів етапності надання медичної допомоги, вибору оптимального методу транспортування, мультидисциплінарного підходу на базі багатопрофільних закладів охорони здоров’я та/або спеціалізованих офтальмологічних центрів для оптимізації результатів лікування та подальшої реабілітації пацієнтів.