ПРИЗМАТИЧНА КОМПЕНСАЦІЯ ДИПЛОПІЇ ПРИ ДИСТАНЦІЙНІЙ ЕЗОТРОПІЇ У ДОРОСЛИХ

Abstract

Актуальність. Диплопія виникає при різних видах набутої косоокості. В основному цей тяжкий сенсорний симптом спостерігається при паралітичній та рестриктивній косоокості, але може виникати при співдружній косоокості з гострим виникненням окорухових порушень. Існують певні форми співдружньої косоокості – дистанційна езотропія, при якій диплопія виникає на далекій відстані. Така езотропія (ЕТ) не пов’язана з будь-якими неврологічними відхиленнями або недостатньою дією латеральних прямих м’язів. Мета. Покращити ефективність діагностики та компенсації диплопії при дистанційній ЕТ. Матеріали і методи. Проведене обстеження 17 хворих з дистанційною ЕТ, яка супроводжувалася диплопією на далекій відстані (від 1 м): 11 хворих віком від 18 до 40 років, які мали міопічну рефракцію (слабкого, середнього та високого ступенів) та 6 хворих старше 60 років (3 хворих – з гіперметропією слабкого ступеня , 2 – з гіперметропічним астигматизмом та 1 – з міопією слабкого ступеня). Усім пацієнтам проведена візометрія без корекції та з корекцією, визначення характеру зору (тест Уорса, тест Шобера, Titmus-test), призмова страбометрія зблизька та вдалечінь, з корекцією і без корекції (за допомогою набору призм КК-42). Рухливість очей клінічно оцінювалася у всіх напрямках погляду з акцентом на рухомість в бік абдукції. Комплексне обстеження також включало рефрактометрію, біомікроскопію та офтальмоскопію. Усім хворим були призначені призматичні або комбіновані сферо-призматичні чи сферо-циліндро-призматичні окуляри (для корекції аномалії рефракції та девіації) для користування вдалину. При величині кута косоокості до 20 41 призмових діоптрій (PD) застосовувалися традиційні призми, а ˃20 PD – модифіковані призми Френеля. Результати. Після дослідження ортоптичного статусу у хворих виявлена ЕТ на відстані з величиною відхилення від 12 до 60 PD, яка супроводжувалася диплопією. При ближній фіксації кути ЕТ варіювали від 6 до 50 PD (в середньому на 5-10 PD менше, ніж при далекій фіксації) і була відсутня диплопія. Після нейтралізації дистанційної езодевіації призмами у всіх хворих досягнута компенсація диплопії. Цим хворим були призначені відповідні призматичні окуляри для користування на далеку відстань. У 2-х пацієнтів через місяць користування окулярами знову з’явилася диплопія з корекцією. Після додаткового обстеження їм були збільшені сили призм (на 6 і 12 PD відповідно) для компенсації диплопії. Через 6 місяців у всіх пацієнтів спостерігався бінокулярний зір вдалечінь в призматичних окулярах і стабільні кути ЕТ вдаль. Висновки. Призмова компенсація диплопії при дистанційній ЕТ є важливим методом діагностики цієї патології і довготривалої її компенсації (до 6 місяців), що дозволяє покращити якість життя пацієнтів. Стабільність призматичної компенсації диплопії вдалину дає можливість планувати ефективне хірургічне втручання при дистанційній ЕТ у дорослих.