ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ ОЧНОГО ДНА У ХВОРИХ НА ГЕМОФТАЛЬМ

Abstract

Актуальність. На сьогодні синдром Терсона залишається недостатньо діагностованим. Однією з причин – обмежена здатність пацієнтів, які мають синдром Терсона та більш схильні до неврологічних порушень, висловлювати скарги щодо порушень зору. Крім того, враховуючи гостроту та тяжкість неврологічних захворювань у цих пацієнтів, очні обстеження які правила не проводять, поки не вжиті інші, більш невідкладні втручання. Таким чином, направлення хворих з синдром Терсона до офтальмолога часто затримується. Аналіз результатів огляду пацієнтів із синдром Терсона, яким пізніше було виконано віктертомію, свідчить, що серед пацієнтів, які перенесли синдром Терсона, вперше поскаржилися на симптоми, пов'язані з очима, і потребували консультації офтальмолога в середньому через 5,2 місяців. Відтермінування в діагностиці може призвести до незворотньої втрати зору та перешкоджати зусиллям нейрореабілітації. На Україні дана проблема залишається не вивченою. Мета. Розробки алгоритму діагностики крововиливів у хворих на гемофтальм, в тому числі при синдромі Терсона. Матеріал і методи. В дослідженні взяли участь 80 пацієнтів з гемофтальмом. Всім пацієнтам проводилося комплексне офтальмологічне обстеження: візометрія; періметрія; визначення внутрішньоочного тиску (тонометри Маклакова, пневмотонометр, тонометр Icare ІС 200); біомікроскопія; офтальмоскопія; Всканування; оптична когерентна томографія сітківки, ангіо- оптична когерентна томографія сітківки, флуоресцентна ангіографія сітківки. Крім того проводилися: магнітно-резонансна томографія (комп’ютерна томографія), визначення 23 неврологічного статусу. Отримані результати статистично оброблялись з використанням програми Microsoft Office Excel 2010. Результати. Аналіз отриманих результатів свідчить про вплив субарахноїдального крововиливу на розвитук гемофтальму у хворих з синдромом Терсона. Внутрішньоочний крововилив скоріш за все є результатом прямого поширення крові з самого субарахноїдального простору через оболонку зорового нерва. Застосування сучасних протоколів ангіо- оптичної когерентної томографії підвищує можливості діагностики синдрому Терсона у хворих з гемофтальмом. Рання вітректомія у хворих з синдромом Терсона дає можливість повного відновлення зорових функцій. Висновки. Міждисциплінарний підхід і надання своєчасної хірургічної офтальмологічної допомоги (ранні терміни вітректомії) при лікуванні пацієнтів з синдромом Терсона дає можливість повного відновлення зорових функцій, за умови відсутності внутрішньочерепного ураження зорових шляхів. Використання ангіооптичної когерентної томографії для діагностики синдрому Терсона у хворих з гемофтальмом дозволить більш точно оцінювати покази та об’єм подальшого хірургічного втручання.