СУЧАСНІ ТРАВМИ ДОПОМІЖНОГО АПАРАТУ ОКА В УКРАЇНІ, СТАН ПРОБЛЕМИ

Abstract

Актуальність. На сьогоднішній день існує не так багато спостережень та робіт по епідеміології щодо офтальмологічного травматизму, що дозволило би достовірно оцінити сучасний стан травми ока та його допоміжного апарату (ДАО). Відомо, що пошкодження органу зору займає досить велику частку в структурі причин сліпоти та інвалідності. Мета. Дослідити сучасний стан проблеми травматизму допоміжного апарату ока. Матеріали і методи. Аналіз проведено на основі доступної фахової літератури та джерел з інтернету, а також на основі архівної облікової документації Сумського обласного очного травматологічного центру. Результати. Проаналізувавши архіви статистичних даних за останні 10 років, ми з’ясували, що відсоток офтальмологічної травми сягає 30,1% серед працездатного населення України, а безпосередньо травма ДАО займає 22,43% серед загального пошкодження органу зору. Це робить проблему очного травматизму значущою не лише в медичному аспекті, а і в соціальному та психологічному. Прогноз та функціональний і косметичний результат лікування даної патології залежить від багатьох факторів, насамперед від характеру травми, рівню та термінів первинної допомоги, можливості співставлення країв та інтрамаргінального простору, а також досвіду офтальмохірурга у проведенні реконструктивно-пластичних втручань. Із аналізу літератури зрозуміло, що найчастіше із травмами ДАО до пункту невідкладної допомоги звертаються чоловіки (у співвідношенні до жінок 3:1) працездатного віку від 18 до 40 років. За 13 характером дії фактору пошкодження можна виділити механічні травми, термічні (опіки та відмороження), хімічні, радіаційні та біологічні. Комбінована травма спостерігається у випадку впливу декількох факторів. При офтальмологічній травмі ділянкою ураження вважають пошкодження, що призводить до порушення анатомічних співвідношень та функціонування самого очного яблука та/або ДАО – повік, слізних органів, окорухових м’язів, а також орбіти. Травма повік може супроводжуватися частковим дефектом або дефектом на повну товщу повіки, що зазвичай поєднується із іншою очною травмою, такою як садна рогівки, пошкодження сльозової дренажної системи, сторонні тіла, наскрізна травма очного яблука, переломи орбіти. Гнійно-запальні ускладнення одна із головних проблем при травмах допоміжного апарату ока, яка на сьогоднішній час залишається актуальною для клінічної офтальмохірургії. Актуальність даної проблеми пояснюється частим тяжким протіканням перед- і післяопераційного періоду у хворих з травматичними пошкодженнями допоміжного апарату ока (ДАО), яке супроводжується тривалою місцевою інфекцією, порушенням загальних і місцевих механізмів регулювання, генералізацією процесу і як наслідок – затримкою загоєння рани. Це в кінцевому результаті призводить до незадовільних функціональнокосметичних результатів лікування. Оптимізація ведення посттравматичних ран допоміжного апарату ока направлена на скорочення загальної тривалості лікування за рахунок прискорення процесів регенерації, зменшення частоти і тяжкості ускладнень у вигляді запально-гнійних і рубцевих змін. Висновки. Отримані дані вказують на важливість проблеми, необхідність більш детального її вивчення для подальшого вирішення організаційно-практичних питань при наданні допомоги даній категорії хворих і оптимізації ведення післяопераційного періоду, що в кінцевому результаті зменшить кількість незадовільних функціонально-косметичних результатів лікування.