Особливості хірургічного лікування переломів голівки стегнової кістки, поєднаних з переломами задньої стінки кульшової западини

Abstract

Вступ. Травма у пацієнтів із переломами голівки стегнової кістки, поєднаних з переломами задньої стінки кульшової западини, зазвичай спричинена високоенергетичною травмою. Класичним механізмом перелому голівки стегна є травматичний задній вивих голівки стегна, який відмічається у 95% пацієнтів з переломами задньої стінки кульшової западини. Актуальність. При переломах голівки стегнової кістки завжди є високий ризик розвитку аваскулярного некрозу голівки стегнової кістки або її фрагменту, тому найважливішим завданням лікування є негайна репозиція перелому. Мета: провести ретельний аналіз особливостей хірургічного підходу до переломів голівки стегнової кістки, поєднаних з переломами задньої стінки кульшової западини, проаналізувати результати лікування пацієнтів даної групи. Матеріали і методи. Було проведено ретроспективний аналіз результатів лікування пацієнтів з переломами голівки стегнової кістки, поєднаних з переломами задньої стінки кульшової западини, що лікувались в ОТЦ КНП КОР «КОКЛ» в період 2002-2019 років, через 12-36 місяців після проведеного хірургічного лікування. В досліджувану групу потрапили 21 пацієнт з IV типом перелому за класифікацією Pipkin, віком від 21 до 56 років, 17 (81%) чоловіки, 4 (19%) жінки. Травму отримали внаслідок ДТП 18 (86%) пацієнтів, внаслідок падіння з висоти – 3 (14%). Першочерговим завданням було закрите усунення вивиху голівки стегнової кістки. У першу добу після травми вивих закрито було усунено у 9 (43%) пацієнтів, у перші 3 доби відкрито усунено вивих у 7 (34%), у 5 (23%) випадках було виконано відтерміноване хірургічне лікування після стабілізації загального стану. Всім пацієнтам проведено хірургічне лікування - остеосинтез голівки стегнової кістки гвинтами та остеосинтез задньої стінки кульшової западини реконструктивною пластиною та гвинтами, з використанням доступу Кохера-Лангенбека. Результати. Проаналізувавши результати лікування пацієнтів було виявлено ускладнення у 6 (28,6%) випадках: гетеротопічна осифікація – 1 (4,8%), асептичний некроз голівки стегнової кістки – 5 (23,8%). Після пізнього усунення вивиху стегна (більше 3 діб) явища асептичного некрозу розвинулися у 4 (19%) випадках. З 4 (19%) пацієнтів із значною травмою голівки стегнової кістки, у 2 (9,5%) випадках розвинулися явища асептичного некрозу. У 2 пацієнтів відмічено посттравматичну нейропатію сідничного нерву. 4 (19%) пацієнтам було виконано ендопротезування кульшового суглобу. Оцінка результатів лікування проводилася в період від 12 до 36 місяців після травми за шкалою Thompson – Epstein. Відмінні результати отримали 6 (28,6%) пацієнтів, добрі – 5 (23,8%), задовільні – 6 (28,6%) та погані у 4 (19%) пацієнтів. Висновки. Результат лікування переломів голівки стегнової кістки, поєднаних з переломами задньої стінки кульшової западини, залежить від тяжкості перелому, наявності супутніх пошкоджень, термінів та методу усунення вивиху голівки стегнової кістки, методу хірургічного лікування. Відкрите усунення переломо-вивихів голівки стегнової кістки призводить до розвитку асептичних некрозів голівки стегнової кістки у 23,8% випадків. У 9,5% випадків зі значною травмою голівки стегнової кістки розвинулися явища асептичного некрозу.