Обґрунтування застосування антиоксидантної терапії в комплексному консервативному лікуванні синдрому діабетичної стопи

Abstract

Резюме. Мета: вивчити стан антиоксидантної системи пацієнтів із синдромом діабетичної стопи та покращити результати їх комплексного лікування. Об’єкт і методи дослідження. У дослідження увійшло 134 хворих із синдромом діабетичної стопи. Їх розподілено за статтю та віком: чоловіків — 85 (63,4%), жінок — 49 (36,6%), середній вік 64,3±7,3 року. Для вивчення антиоксидантної системи у хворих на 1-шу, 7-му та 14-ту добу визначали в рані та сироватці крові вміст метаболітів активних форм кисню — ТБК-активних продуктів в плазмі крові, активність антиоксидантної системи — супероксиддисмутази. Показники функціональної активності моноцитів периферичної крові оцінювали в тесті відновлення нітросинього тетразолію в двох модифікаціях: спонтанному та індукованному ліпополісахаридом. Результати. При визначенні активності супероксиддисмутази у периферичній крові у хворих, які в комплексному лікуванні отримували глутатіон, встановлено зниження її активності відносно референтних значень у 1,56 раза (р<0,001). Висновок. Оксидативний стрес призводить до каскаду патоморфологічних змін в організмі, що диктує необхідність застосування антиоксидантної терапії в комплексному лікуванні при синдромі діабетичної стопи.