Оцінка допплерографічних та електроенцефалографічних змін у пацієнтів з посткомоційним синдромом унаслідок легкої вибухової черепно-мозкової травми

Abstract

Легка вибухова черепно-мозкова травма (ЛВЧМТ) часто залишається недіагностованою і нелікованою через відсутність звернення пацієнтів, недосконалі інструменти скринінгу, нечіткі діагностичні критерії та відсутність засобів об’єктивізації чи візуалізації пошкодження. Мета: дослідити допплерографічні та електроенцефалографічні зміни у пацієнтів з посткомоційним синдромом (ПКС) унаслідок ЛВЧМТ і можливість їх використання для об’єктивізації ушкодження. Матеріали і методи. У дослідження було залучено 115 чоловіків-учасників бойових дій на сході України (основна група) з установленим діагнозом «ПКС після перенесеної ЛВЧМТ» та 30 здорових осіб (контрольна група). Пацієнти перебували у віддаленому періоді травми (від 6 міс до 3 років). Після збору скарг і анамнестичних даних досліджували неврологічний статус та стан когнітивних функцій. Проводили нейропсихологічне тестування за Монреальською шкалою когнітивної оцінки. Виконували ультразвукове дуплексне сканування з режимом кольорового допплерівського картування судин шиї та голови і транскраніальне дуплексне сканування. Кількісну електроенцефалографію проводили за стандартними параметрами (чутливість ‒ 70 мкВ/см, часова константа ‒ 0,1 с, фільтр ‒ 40 Гц). Результати. У пацієнтів з ПКС після ЛВЧМТ транскраніальне дуплексне сканування дає змогу виявити зміни судинної резистивності в інтракраніальних судинах як каротидного, так і вертебробазилярного басейну (переважно зниження показників резистивності), а також ознаки венозної дисциркуляції в базальних венах мозку, кількісна електроенцефалографія ‒ зміни частоти і топіки α-ритму, зменшення його амплітуди, частотно-просторову інверсію, наявність ознак дисфункції неспецифічних структур головного мозку, за даними спектрального аналізу ‒ зменшення α-потужності, збільшення β-потужності, активності в θ- і δ-діапазонах. Висновки. Виявлені допплерографічні та електроенцефалографічні зміни можуть зберігатися у віддалений період ЛВЧМТ. Їх слід ураховувати в