Зміна концепції хірургічного лікування травматичних ушкоджень плечового сплетення

Abstract

Мета: провести ретроспективний аналіз зміни хірургічної стратегії ушкоджень плечового сплетення, результатів різних хірургічних стратегій і чинників, що вплинули на процес створення нової хірургічної стратегії в одному хірургічному центрі м. Києва. Матеріали і методи. У середньому через 7,4 міс після ушкодження плечового сплетення 148 пацієнтам (середній вік ‒ 29,5 року) проведено 76 невролізів, 14 автопластик та 58 невротизацій, зокрема 29 особам ‒ невротизацію діафрагмальним нервом, 7 – волокнами ліктьового нерва, 9 – латеральним грудним нервом, 7 – медіальним грудним нервом до м’язово-шкірного нерва для відновлення активного згинання ліктя, 6 ‒ іпсилатеральними екстраплексусними руховими нервами. Усім пацієнтам виконано неврологічне обстеження з використанням шкали MRC, електроміографічне дослідження та кутове відхилення в ліктьовому суглобі під час відновленого активного згинання ліктя. Пацієнтів ретроспективно розподілили на дві групи: А (102 особи, прооперовані хірургічною бригадою No1) та Б (46 пацієнтів, прооперованих хірургічною бригадою No2). Аналізували хірургічну стратегію, застосовану в кожній групі протягом 6 років, та її зміну з часом. Результати. У 41 (70,7%) пацієнта спостерігали відновлення ефективної потужності (M4-5) двоголового м’яза плеча після невротизації, у 14 (18,4%) ‒ після невролізу, у 4 (28,6%) ‒ після автопластик. Загалом у пацієнтів групи А проведено 55 невротизацій, в пацієнтів групи Б – 3. Частота невротизацій у групі А зросла у 2013–2019 рр. із 31,0 до 100,0%, загальна ефективність невротизацій – з 50,0 до 83,0%. Висновки. Хірургічні стратегії для ушкоджень плечового сплетення змінилися лише для пацієнтів групи A – невроліз був повністю замінений на невротизацію у 2019 р., тоді як для пацієнтів групи Б невроліз залишився хірургічною стратегією вибору. На створення нової хірургічної стратегії вплинули чотири основні чинники (анатомія ушкодження, термін після травми, вибір нервів-донорів, радіологічні критерії діагностики). Проаналізовані чинники дали змогу визначити оптимальні терміни, ефективні донори та ненадійність радіологічних знахідок при ушкодженнях плечового сплетення. Лише власний досвід, що ґрунтується на ретельному аналізі методики, дає позитивні результати після прийняття нових хірургічних стратегій.