Диференційований підхід до уратзнижувальної терапії подагри залежно від віку, статі та супутньої патології

Abstract

Актуальність. Подагрична артропатія становить велику соціальну та еко номічну проблему для суспільства, супроводжується болем, утрудненням виконувати звичайні, повсякденні дії — і погіршує якість життя пацієнтів. У великій кількості досліджень, що проводяться у всьому світі, показа но, що подагра та гіперурикемія є незалежними предикторами високого ризику розвитку коморбідної патології. Гіперурикемія пов’язана з усіма компонентами метаболічного синдрому, такими як порушення ліпідно го обміну, високий індекс маси тіла, артеріальна гіпертензія, порушен ня обміну глюкози. З іншого боку, крім високого рівня сечової кислоти, подагра характеризується хронічним запаленням, поєднана дія цих фак торів чинить патологічний вплив на судинне русло і є додатковим фак тором ризику розвитку атеросклерозу та асоційованих з ним захворю вань. Мета. Виконати огляд літератури та висвітлити сучасний підхід до уратзнижувальної терапії подагри залежно від віку, статі та супутньої патології. Методи. Проведено пошук удрукованих і електронних видан нях, наукових пошукових базах Medline та PubMed із застосуванням ме тодів аналізу, порівняння та узагальнення інформаційних даних. Відпо відні статті, що стосуються моніторингу та лікування подагри та гіперу рикемії, ідентифіковані й розглянуті. Результати. У статті представлено особливості перебігу подагри залежно від віку, статі та супутньої пато логії. Авторами огляду розглянуті сучасні рекомендації Американського коледжу ревматології (American College of Rheumatology — ACR), Євро пейської антиревматичної ліги (нині — Європейський альянс асоціацій ревматологів, European League Against Rheumatism — EULAR), Британ ського товариства ревматології (British Society of Rheumatology — BSR) з діагностики та лікування подагри та гіперурикемії. У статті обговорю ються питання медикаментозної терапії безсимптомної гіперурикемії, подагри залежно від віку, статі та супутньої патології, зокрема можли вості застосування інгібітора ксантиноксидази фебуксостату. Висновки. Подагра та гіперурикемія — актуальна проблема сучасної ревматології, яка ще має багато питань та напрямків, що потребують подальшого до слідження. Особливо враховуючи неоднозначність впливу сечової кис лоти на прогресування і перебіг супутньої патології. Застосування фе буксостату у хворих наподагру та гіперурикемію сприяє суттєвому змен шенню вираженості больового синдрому, уповільненню прогресування, поліпшенню функціонального стану суглобів і перебігу коморбідних за хворювань завдяки його плейотропним ефектам. Необхідна подальша оцінка застосування уратзнижувальної терапії у пацієнтів різних вікових груп із супутньою патологією.