МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ОКСИГЕНОТЕРАПІЇ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ДЕГЕНЕРАЦІЙ РОГІВКИ

Abstract

Актуальність. Дегенеративно-дистрофічні зміни рогівки (Н 16.2; Н 18.3- 18.5) вражають мільйони людей у всьому світі і є розповсюдженими офтальмологічними захворюваннями [Schaumberg D.A, 2013]. У США після 50 років цією патологією страждає біля 2-х млн пацієнтів. Оцінка поширеності коливається у відсотковому діапазоні приблизно від 10 до 30% усього населення. Аналогічна динаміка відстежується і в Україні [Риков С.О., Голубчиков В.М., 2018]. В патогенезі розвитку дегенеративно-дистрофічних змін рогівки лежать дефект Fas-опередкованого апоптозу, що робить можливим проникнення CD4+ T-лімфоцитів в екзокринну тканину з її подальшим пошкодженням [Lemp M.A, 2015]. Однак, в основі розвитку дистрофії рогівки лежить не тільки запальний механізм. До розвитку різних форм дистрофії також призводять дефект в трансмембранні та секреторні експресії муцину, порушення нервової стимуляції процесу сльозопродукції, дисфункція мейбомієвих залоз. Безперечно, існує значна кількість несприятливих факторів, таких як вплив навколишнього середовища і анатомічні особливості, наявність ендокринних, запальних, аутоімунних захворювань і використання контактніх лінз, вживання лікарських засобів, чи офтальмологічна хірургія [ Nguyen T., 2011]. В результаті дегенеративно-дистрофічних змін рогівки ока можуть виникнути незворотні і тяжкі наслідки. Через хронічне виникнення епітеліальних дефектів рогівки формується рогівковий паннус і сквамозна метаплазія, що призводить до сліпоти. На жаль, існує лише симптоматичне лікування, що може лише зменшити страждання пацієнтів, але не позбавити від проблеми. На сьогодні актуальним питання офтальмології залишається пошук нових методів лікування одним з яких є вивчення можливих шляхів застосування оксигенотерапії. Мета – підвищити ефективність лікування пацієнтів із дистрофічними захворюваннями рогової оболонки ока шляхом застосування оксигенотерапії на підставі корекції оксидативного стресу та мітохондріальної дисфункції. Матеріали та методи: Під нашим спостереженням знаходилося 80 пацієнтів (160 очей) з епітеліально-ендотеліальною дистрофією рогівки, герпетичним та метагерпетичним кератитом, нейротрофічним кератитом (при цукровому діабеті та глаукомі), нейропаралітичним кератитом (при лагофтальмі), які складуть 4 основні групи спостереження. Чоловіків було 44, жінок – 36. Вік пацієнтів становив від 31 до 69 років. Для досліджень використовували пристрій, якій дозволяє отримати новий рівень якості насичення рідини газом. Досліджували різні режими терапії: тривалість, щільність, концентрацію тощо. Результати. Вперше встановлено роль компонентів системи оксидативного та міксидативного стресу у розвитку дегенеративно дистрофічних захворювань рогівки. Отримані нові наукові знання щодо значення компонентів системи оксидативного та міксидативного стресу у механізмах розвитку судинних пошкоджень при дистрофії рогівки та встановлена залежність виявлених порушень від вмісту супероксидного радикалу, гідроксильного радикалу, дієнових кон’югатів та малонового диальдегіду, що відкриває принципово нові можливості в діагностиці, профілактиці та лікуванні цієї патології. Поширення О2 шляхом дифузії невелика, тому важливим є процес кровообігу. Дослідження відзначають, що вдихання чистого кисню скорочує судини сітківки і зменшує об'єм циркулюючої крові в два рази. Для механізмів ауторегуляції кровотоку характерна різна індивідуальна чутливість до О2 і СО2 . Гіпероксія нерідко призводить до різкого погіршення гемодинаміки за рахунок вираженого ангіоспазму, а також до зниження кисневого постачання тканин аж до гіпоксії. Крім того, низка досліджень свідчить, що стрижнем патогенезу дегенеративно- дистрофічних захворювань ока є циркуляторна гіпоксія. За даними регресійного аналізу визначені алгоритми діагностики та прогнозування дистрофії рогівки у таких хворих, встановлена та конкретизована роль антиоксидантної системи у розвитку дегенеративно-дистрофічних змін переднього відрізку. Висновки. Пошук та дослідження нових методів лікування хворих на дистрофічні захворювання рогівки є актуальним, оскільки несвоєчасне та неефективне лікування може мати значні негативні наслідки для індивідуального та громадського здоров’я. Однак, досі невирішеним науково прикладним завданням сучасної офтальмологічної науки є вивчення впливу оксигенотерапії на дистрофічні захворювання рогівки та функціональний стан зорово-нервового апарата, що визначило мету та завдання даної роботи.