ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ В МЕНЕДЖМЕНТІ ПАЦІЄНТІВ З ЕНДОКРИННОЮ ОРБІТОПАТІЄЮ

Abstract

Актуальність. Ендокринна орбітопатія через зміни зовнішнього вигляду, неможливість виконувати звичну роботу, соціальну ізоляцію призводить до зниження якості життя і нервово-психологічних розладів. Поєднання дисфункції щитовидної залози (ЩЗ) і нервово-психологічних розладів давно описано дослідниками ( Graves, 1835, Basedow, 1840). На сьогодні в The 2021 European Group on Graves’ orbitopathy (EUGOGO) clinical practice guidelines for the medical management of Graves’ orbitopathy висвітлено необхідність визначення якості життя пацієнтів до чи після лікування (медикаментозного, хірургічного), проте приділено недостатньо уваги виявленню і корекції нервово-психологічних розладів. Таким чином, біопсихосоціальна медична модель забезпечить комплексний підхід до діагностики і менеджменту пацієнтів з ЕО. Мета. Проаналізувати відомості щодо нервово-психологічних захворювань в пацієнтів з ендокринною орбітопатією Матеріали і методи: науково-дослідний аналіз наукових медичних публікацій по даній тематиці, The 2021 European Group on Graves’ orbitopathy (EUGOGO) clinical practice guidelines for the medical management of Graves’ orbitopathy Результати. Серед гормонів, які тісно пов'язані з центральною нервовою системою (ЦНС), гормони ЩЗ мають вирішальне значення для регуляції розвитку і диференціювання нейронів і нейроглії і, отже, для розвитку і функціонування ЦНС. Гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдна вісь являє собою складну взаємодію між декількома факторами: гормонами ЩЗ, ферментами дейодизації, білками-переносниками і рецепторами. Фактично, розвиток нервово-психологічних розладів у пацієнтів з ЕО пов'язаний як з впливом дисбалансу тиреоїдних гормонів на нервову систему, так і з психологічним дискомфортом, викликаним низькою якістю життя, зниженням соціальних взаємодій і рецидивуючим перебігом захворювання. Багато робіт підтверджують, що гіпотиреоз пов'язаний з депресією [ Gold MS et el.1981, Hall RC, 1999, Radanovic-Grguric L et el.2003, Larisch R et el. 2004, Thvilum M et el. 2014], а гіпертиреоз з підвищеною поширеністю тривоги і депресії [ Brandt F, 2014], особливо на ранній стадії хвороби Грейвса [Stern RA et el.1996, Trzepacz PT et el.1988, Elberling TV et el.2004, Gulseren S et el. 2006]. У дослідженні Bové KB et el. 2014 за допомогою шкали тривоги і депресії (Hospital Anxiety and Depression Scale) визначалася поширеність депресії 10% при хворобі Грейвса проти 4% при вузловому зобі (р = 0,038), тривожності - 18 % проти 13% (р = 0,131), до того ж симптоми тривоги збільшувалися із збільшенням тривалості хвороби Грейвса (р = 0,04). На сьогодні дані стосовно покращення нервово-психологічних симптомів після нормалізації функції щитовидної залози є суперечливими, що потребує пошуку нових підходів до менеджменту пацієнтів з ЕО. У склад мультидисциплінарної команди, крім ендокринолога, офтальмолога та інших спеціалістів, обов’язково потрібно включати лікарів-психіатрів, які зможуть діагностувати патологічні відхилення, спостерігати за такими пацієнтами й використовувати як психотерапію, так і антипсихотичні препарати для оптимального результату лікування. Висновки: Поширення нервово-психологічних розладів у пацієнтів з ЕО пов'язане як з впливом дисбалансу тиреоїдних гормонів на нервову систему, так і з психологічним дискомфортом, викликаним низькою якістю життя, зниженням соціальних взаємодій і рецидивуючим перебігом захворювання. Біопсихосоціальна медична модель забезпечить комплексний підхід до діагностики і менеджменту пацієнтів з ЕО, тому в склад мультидисциплінарної команди необхідно включати лікарів-психіатрів.