КОМБІНОВАНЕ ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ДІАБЕТИЧНОЇ МАКУЛОПАТІЇ (ЗАКРИТА СУБТОТАЛЬНА ВІТРЕКТОМІЯ ТА ФАКОЕМУЛЬСІФІКАЦІЯ): ПЛЮСИ ТА МІНУСИ

Abstract

Актуальність. Однією з основних причин зниження центрального зору в пацієнтів із діабетичною ретинопатією (ДР) і цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) є діабетична макулопатія (ДМП). Також у багатьох пацієнтів з ДР та ЦД2 зниження зору відбувається за рахунок змін у кришталику. Є дані, що частота розвитку катаракти у пацієнтів з ЦД висока і знаходиться в прямій залежності від тривалості захворювання (Балашевич Л.И., Измайлов А.С, 2011). За даними Пасечнікової Н.В., 2008 серед пацієнтів, які звернулися за медичною допомогою з приводу проблем із зором хворих на діабет першого типу з давністю захворювання 17 - 18 років катаракта виявлена в 41,7% випадків, а другого типу з давністю захворювання 12 років - в 79,5%. Одним з основних симптомів ДМП є діабетичний макулярний набряк (ДМН), який розвивається у 20% пацієнтів після 10 років захворювання ЦД2 (Сидорова М.В., 2006; Балашевич Л.И., Измайлов А.С., 2012; Файзрахманов Р.Р. с соавт., 2015; Klein R. et al., 1995; Danis R.P.) Відомо, що навіть після виконання найсучасніших вітреоретинальних операцій можливий розвиток рецидивів ДМП і ДМН у найближчі та віддалені терміни спостереження. Є дані, що їх частота варіює від 6,6% до 20,8% через 1 місяць та від 20,8% до 83,3% через 1 рік після хірургічного лікування (Величко П.Б. с соавт., 2015; Бикбов М.М. с соавт., 2018; Зайнуллин Р.М., 2018). Мета. З’ясувати ефективність і ризики комбінованого хірургічного лікування діабетичної макулопатії (закрита субтотальна вітректомія та факоемульсіфікація). Матеріал і методи. Під спостереженням було 150 пацієнтів з ЦД2 (150 очей), ДМП та початковою ДР (1-а група; n=19), помірною або тяжкою непроліферативною ДР (НПДР; 2-а група; n=55) та проліферативною ДР (ПДР; 3-я група; n=86). Всім було виконані різні варіанти трипортової закритої субтотальної вітректомії (ЗСВ). 81 пацієнту (81 око) ‒ ЗСВ з видаленням ВПМ у поєднанні з етапом ПРЛК; 69 пацієнтам (69 очей) ‒ ЗСВ з видаленням ВПМ та етапом ПРЛК у поєднанні з факоемульсифікацією катаракти. Ефективність втручань у лікуванні ДМП оцінювали по зменшенню центральної товщини сітківки (ЦТС) та макулярного об’єму (МО), підвищенню МКГЗ та частоті рецидивів ДМП та ДМН в найближчі та віддалені строки спостереження. Термін спостереження – 1рік Результати. Виконання ЗСВ з пілінгом ВПМ і етапом ПРЛК (1 група) та ЗСВ з пілінгом ВПМ, етапом ПРЛК і ФЕК дозволило зменшити ЦТС через 1 і 3 місяці після операції (р˂0,05). Незважаючи на статистично значуще зменшення середнього значення показника через 1 місяць після операції в обох групах, ЦТС у 2-й групі була значно вищою. Через 6 місяців та 1 рік після хірургічного втручання в обох групах спостереження відзначено збільшення ЦТС внаслідок розвитку рецидиву ДМН на деяких очах. При цьому ЦТС як через 6 місяців після хірургічного лікування, так і за рік була статистично значущо меншою у порівнянні з доопераційним рівнем. Після виконання ЗСВ з пілінгом ВПМ і етапом ПРЛК та ЗСВ з пілінгом ВПМ, етапом ПРЛК і ФЕК дозволило зменшити МО через 1 і 3 місяці після операції (р˂0,05). Через 6 місяців і 1 рік після вітреоретинального втручання в обох групах спостереження відзначено збільшення МО внаслідок рецидиву ДМН, як і у випадку з ЦТС. При цьому МО як через 6 місяців після хірургічного лікування, так і за рік була статистично значуще меншою в порівнянні з доопераційним рівнем. Аналізуючи результати нашого дослідження, можна констатувати, що виконання ЗСВ з пілінгом ВПМ та етапом ПРЛК та ЗСВ з пілінгом ВПМ, етапом ПРЛК та ФЕК є ефективним методом лікування ДМП при ДР та ЦД2. Ці технології дозволили статистично значущо зменшити ЦТС та МО та у високому відсотку випадків підвищити МКГЗ, що зафіксовано на всіх термінах спостереження. Ефективність ЗСВ з пілінгом ВПМ та етапом ПРЛК та ЗСВ з пілінгом ВПМ, етапом ПРЛК та ФЕК через 1, 3, 6 місяців та 1 рік склала 85,2% та 68,12%, 85,2% та 78,26%, 72,1% та 89,29%, 73,1% та 73,85% відповідно та статистично не відрізнялась. Виконання ФЕК було фактором, який негативно впливав на резорбцію ДМН у ранні терміни після втручання. Виконання додатково ФЕК не впливало негативно на більш віддалені результати хірургічного лікування. Висновки. Виконання ЗСВ з пілінгом ВПМ та етапом ПРЛК, а також ЗСВ в комбінації з ФЕК в лікуванні ДМП і ДМН виявилось ефективним через 1 місяць у 85,2% та 68,12%, а через 1 рік – 73,1% та 73,5% відповідно. Виконання ФЕК, як етапу комбінованого хірургічного лікування ДМП у пацієнтів с ДР та ЦД2 негативно впливало на найближчі результати втручання.