НОВИЙ МЕТОД МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ РИЗИКУ РОЗВИТКУ ХОРІОІДАЛЬНОЇ НЕОВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ ПРИ ВОЛОГІЙ ФОРМІ ВІКОВОЇ МАКУЛЯРНОЇ ДЕГЕНЕРАЦІЇ

Abstract

Актуальність. Питання прогнозування перебігу і ускладнень вікової макулярної дегенерації (ВМД) продовжують залишатися однією з найбільш актуальних проблем офтальмології. В останні роки фокус досліджень концентрується на виявленні предикторів прогресування захворювання і розвитку різних ускладнень. Незважаючи на те, що встановлені деякі фактори ризику, які впливають на розвиток хоріоідальної неоваскуляризації (ХНВ) при ВМД і запропоновані заходи лікування, залишається недостатньо вивченим розвиток ускладнень вологої форми ВМД, зокрема вплив активованих рецепторів тромбоцитів (Тц). Відомо, що фактор росту ендотелію судин (VEGF) грає ключову роль під час патологічного ангіоґенезу і регулюється аденозиновими рецепторами, але їх активність на клітинах пігментного епітелію сітківки (ПЕС) і Тц, при ВДМ– не відома, як не встановлено – чи дійсно активація А2А-рецепторів є фактором ризику неоваскуляризації. Мета – розробити новий метод математичного моделювання ризику розвитку хоріоідальної неоваскуляризації при вологій формі вікової макулярної дегенерації. Матеріал і методи. Дослідження мало проспективний характер. Контингент пацієнтів (n=12) з вологою формою ВМД без ХНВ розподілили на дві підгрупи: 1-а підгрупа (n=5; 41,7%), у яких функціональна активність А2А-рецепторів>63%, та 2-а підгрупа (n=7; 58,3%), у яких активність А2А рецепторів <63%. Тц виділяли шляхом центрифугування із периферичної крові пацієнтів. Для стимуляції Тц використовували агоністи АТФ, АДФ, аденозин, фактор активації тромбоцитів (ФАТ), адреналін та ізадрин в ефективній концентрації (ЕС50). Результати. В досліджених підгрупах визначалася гіперреактивність 5 рецепторів Тц: пуринових (А2А-, Р2Y- і Р2Х-) рецепторів, α2-адренорецептору і ФАТ рецептору (p<0,001), та гіпореактивність β2-адренорецептору. В 1-й групі пуринові рецептори відтворювали максимальний співпадаючий ефект, причому відповідь Тц на АТФ перевищував таку адреналіну на 15,5% (р<0,001), ФАТ на 17,5% (р<0,001), ізадрину – на 114,8% (р<0,001). Кластер активності рецепторів Тц мав наступний вигляд: активність Р2Х-рецепторів = активності Р2Y-рецепторів = активність А2А-рецептору > активності α2-адренорецептору = активності ФАТ-рецептору > активності β2-адренорецептору. В 2-й групі провідну роль відігравав аденозин, причому активність А2А-рецептору Тц була більше на 6,3% (р<0,001) ніж у пацієнтів 1-ї групи. Реакція Тц на аденозин в 2-й групі перевищувала відповідь на АТФ і АДФ приблизно на 16% (р<0,001), на адреналін і ФАТ на 36% (р<0,001), та ізадрин – на 67,1% (р<0,001). Кластер рецепторів: активність А2А-рецептору > активності Р2Х рецепторів = активності Р2Y-рецепторів > α2-адренорецептору = активності ФАТ-рецептору > активності β2-адренорецептору. Встановлено, що лише для пуринових Р2Х- і Р2Y-рецепторів виявлялась чітка міжгрупова межа індукованої АТц. Значення агрегації Тц індукованої АТФ і АТФ, відповідно, на рівні 78% та 76% чи більше, можуть бути інформативними індикаторами наявності ХНВ, і використовуватися для розробки моделей прогнозування ризику її розвитку. Для інших рецепторів чітка межа між групами не виявлялась. Висновок. Дослідження функціональної активності рецепторів in vitro дозволило конкретизувати молекулярні механізми, завдяки яким Тц приймають участь в патологічному неоангіоґенезі. Критичний рівень активності аденозинового А2Арецептору (>63%) дозволив прогнозувати розвиток ХНВ при ВМД, наявність за цих умов гіперреактивності α2-адренорецепторів Тц може впливати на оцінку позитивного результату прогнозу. Розроблена логістична модель регресії дозволила на підставі даних дослідження активності аденозинового А2Арецептору прогнозувати ризик виникнення ХНВ у 78,1% випадків ВМД.