ЕКСИМЕРЛАЗЕРНА КОРЕКЦІЯ МІОПІЇ ЯК ФАКТОР РИЗИКУ СИНДРОМУ СУХОГО ОКА

Abstract

Актуальність теми. Міопія - аномалія рефракції, що поширена серед 2.6 млрд людей за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (WHO World report on vision 2020). Ефективним та безпечним методом корекції аномалій рефракції є ексимерлазерна корекція (ЕЛК) (AAO Refractive surgery BCSC 2019-2020). Laser-Assisted in Situ Keratomileusis (LASIK) - найбільш розповсюджений метод ЕЛК міопії у світі (Chen S.et al 2012). Проведено понад 40 мільйонів операцій від 1991 р (EyeWorld 2018). Синдром сухого ока (ССО) - це мультифакторіальне захворювання поверхні ока, в якому порушення сльозної плівки, гіперосмолярність, запаленя та подразнення очної поверхні, нейросенорні порушення є етіологічними факторами. На ССО хворіють 5-50% світової популяції (DEWS 2 2017). Близько 20% пацієнтів після ЕЛК міопії страждають на ССО (Eydelman M.B. et al. 2017). Дослідження взаємозв’язку ЕЛК міопії та розвитку ССО є надзвичайно важливим для сучасної рефракційної хірургії. Мета: дослідити ексимерлазерну корекцію міопії як фактор ризику синдрому сухого ока. Матеріали і методи. Проведено спостереження за 32 пацієнтами (64 очей), що склали 2 групи. Вік пацієнтів був 20-43 роки, 15 чоловіків, 17 жінок, з діагнозом міопія. На 22 очах (34,4%) міопія була слабкого ступеню, на 26 очах (40,6%) – середнього ступеню, на 16 очах (25%) – високого. На 28 очах (43,7%) був складний міопічний астигматизм до 2 дптр. ЕЛК методом LASIK за технологією «Thin flap» на приладі WaveLight EX500 (Alcon) проводили на 34 очах. Рогівковий лоскут формували мікрокератомом Carriazo-Pendular; товщина лоскута у всіх складала 110 мкм. ЕЛК методом Femto LASIK за технологією «Thin flap» на приладі WaveLight EX500 (Alcon) проводили на 30 очах. Рогівковий лоскут формували фемтолазером FS200 (Alcon) з товщиною 110 мкм. Всім пацієнтам до та після втручання проводили візіометрію, рефрактометрію, кератометрію, тонометрію, оптичну біометрію, кератотопографію, біомікроскопію, офтальмоскопію, пупілометрію. Також оцінювали сльозопродукцію, швидкість розриву сльозної плівки, пошкодження поверхні ока профарбовуванням флюоресцеїном. Пацієнтам рекомендовано відмовитись від м’яких контактних лінз за 2 тижні до ЕЛК. При необхідності перед ЕЛК було проведено профілактичну обмежувальну лазеркоагуляцію сітківки. В післяопераційному періоді призначались інстиляції антибіотика фторхінолонового ряду, дексаметазона, штучної сльози. Термін спостереження - 9 місяців. Результати. На етапі доопераційної діагностики серед пацієнтів не було діагностовано ССО. У пацієнтів 1ї групи через 1 місяць після LASIK ССО легкого ступеню був на 8 очах (23,5 % ), ССО середнього ступеню тяжкості - на 2 очах (5,8 %). В 2й групі пацієнтів після Femto LASIK ССО легкого ступеню був на 8 очах (26,6 %). Через 3 місяці після ЕЛК методом LASIK ССО легкого ступеню виявлено на 6 очах (17,6% ), ССО середнього ступеню не визначався. Серед пацієнтів після Femto LASIK ССО легкого ступеню був на 6 очах (20%), ССО середнього ступеню не визначався. Через 9 місяців після LASIK ССО легкого ступеню на 6 очах (17,6 %), після Femto LASIK ССО легкого ступеню визначався на 6 очах ( 20%). Висновки. 1.Через 9 місяців після виконання ЕЛК міопії методикою LASIK та Femto LASIK при даному об’ємі дослідження значно статистично не відрізнялась частота випадків ССО. 2. Встановлено, що незалежно від технології, ЕЛК є фактором ризику розвитку ССО.