Морфологічні ознаки ефективності використання в лікуванні гнійних ран аплікаційного сорбенту (експериментальне дослідження).

Abstract

Мета. Довести експериментально ефективність аплікаційного сорбенту нового покоління, шляхом вивчення морфологічних змін перебігу ранового процесу. Методи. В залежності від застосованого препарату для лікування гнійних ран, тварин ми розподілили на три групи. В основній групі (І група) дослідження проводили на 20 щурах, їм застосовували аплікаційний сорбент, в склад якого входить аеросил з іммобілізацією на його матриці орнідазолоу (Патент України на корисну модель № 115228). Група порівняння (ІІ група) склала 10 щурів, яким застосовували відомий сорбент «Гентаксан» в його склад входить: гентаміцин сульфат, L-триптофан та цинк сульфат. Група порівняння (ІІІ група) склала 10 щурів. В цій групі для лікування гнійних ран застосовували 10% розчин хлористого натрію з подальшим переходом на мазь «Левомеколь», в склад якої входить левоміцетин та метилурацил. Результати. Результати дослідження показують, що в основній групі вже на сьомий день в порівнянні з групами порівняння виявлялася грануляційна тканина з великою кількістю новостворених судин мікроциркуляторного русла та виражена проліферація фібробластів, що свідчить про прискорення термінів загоєння рани. В групах порівняння процес регенерації відбувався повільніше. Підсумок. При патоморфологічному дослідженні встановлено, що препарати з сорбційними властивостями сприяють швидшому зменшенню набряку та запалення, а лікування аплікаційним сорбентом, використане в основній групі, значно впливає на прискорення процесів відновлення сполучної тканини, а також епітелізації рани, тобто прискорює процеси загоєння в рані, в порівнянні з групами порівняння.