Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://lib.inmeds.com.ua:8080/jspui/handle/lib/3968
Повний запис метаданих
Поле DC | Значення | Мова |
---|---|---|
dc.contributor.author | Охотнікова, Олена Миколаївна | - |
dc.contributor.author | Ошлянська, Олена Анатоліївна | - |
dc.date.accessioned | 2021-11-29T21:45:45Z | - |
dc.date.available | 2021-11-29T21:45:45Z | - |
dc.date.issued | 2021-09-06 | - |
dc.identifier.citation | http://www.ifp.kiev.ua/doc/journals/aa/21/pdf21-3/16.pdf | uk_UK |
dc.identifier.issn | 2307-3373 | - |
dc.identifier.uri | http://www.ifp.kiev.ua/doc/journals/aa/21/pdf21-3/16.pdf | - |
dc.identifier.uri | http://lib.inmeds.com.ua:8080/jspui/handle/lib/3968 | - |
dc.description.abstract | Різноманітні аутоімунні захворювання доволі часто проявляються ураженням декількох органів та систем і супроводжуються синдромом хронічної кропив’янки, включаючи таке серйозне імунологічне порушення як уртикарний васкуліт. Цей варіант васкуліту може бути і окремою нозологічною формою, до яких належить і синдром гіпокомплементемічного уртикарного васкуліту. Окрім клінічних ознак хронічної кропив’янки для останнього характерний тяжкий перебіг із системними проявами з боку різних органів, а також зниження рівня компонентів комплементу у сироватці крові і виявлення специфічних маркерів хвороби, таких як антитіла до першого компоненту комплементу C1q (C1q-антитіла). Діагноз уртикарного васкуліту підтверджують результати біопсії шкіри, яка в наш час є «золотим стандартом» діагностики. Синдром гіпокомплементемічного уртикарного васкуліту є дуже рідкісним захворюванням, але зважаючи на мультисистемні його прояви з ним може стикнутися лікар будь-якої спеціальності (педіатр, сімейний лікар, алерголог, ревматолог, офтальмолог, дерматолог, нефролог тощо). Саме тому лікарі повинні бути добре обізнані з особливостей перебігу цієї хвороби не тільки задля зниження ймовірності помилкокої діагностики уртикарного васкуліту як варіанту хронічної кропив’янки або іншої хвороби імунопатоґенетичного характеру, а й тому, що сучасна терапія цих станів радикально відрізняється один від одного: уртикарний васкуліт у найтяжчому варіанті часто вимагає використання як мінімум двох імуносупресивних препаратів (глюкокортикостероїдів та цитостатиків) й інших ліків супроводу, що саме по собі може викликати розвиток побічної медикаментозної алергічної реакції у вигляді кропив’янки. Хронічна ідіопатична кропив’янка потребує дотримання сучасного алгоритму ведення хворого, з початковим застосуванням блокаторів Н1-рецептору гістаміну та з можливим збільшенням дози у 4 рази, а у разі їх малої ефективності — переходом на терапію цитостатиками і препаратом моноклональних імуноглобулін-Е-антитіл — омалізумабом і вкрай обмежено і тільки на короткий термін — застосування глюкокортикостероїдів. | uk_UK |
dc.language.iso | other | uk_UK |
dc.publisher | Астма та алергія | uk_UK |
dc.subject | уртикарний васкуліт, його форми, гіпокомплементемія, хронічна кропив’янка, діти | uk_UK |
dc.title | УРТИКАРНИЙ ВАСКУЛІТ У ДІТЕЙ | uk_UK |
dc.type | Article | uk_UK |
Розташовується у зібраннях: | Кафедра педіатрії № 1 |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Уртикарний васкуліт.pdf | 1.33 MB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.