Оцінка деяких лабораторних показників у хворих на хронічний генералізований пародонтит, асоційований із персистуючою герпесвірусною інфекцією

Abstract

Характер локальних патогенетичних механізмів розвитку уражень тканин пародонта є результатом взаємодії різноманітних етіопатогенетичних детермінант. Але дослідники майже не враховують суттєвий вплив персистуючої герпесвірусної інфекції на стан імунобіологічної резистентності організму та погіршення загального прогнозу перебігу стоматологічної патології. З метою визначення особливостей лабораторних показників пацієнтів із патологією тканин пародонта, що асоційована з герпесвірусною інфекцією, обстежили 45 таких хворих (І група), а також 20 пацієнтів із патологією пародонта без супутньої герпесвірусної інфекції (ІІ група) і 10 осіб без патології пародонта та без супутньої герпесвірусної інфекції (контрольна група). Визначили кількість ясеневої рідини за методикою М.Г. Барера і співавт. та вміст у ній медіаторів запалення (гістаміну та серотоніну) за методикою Б.В. Михайличенка, вивчили реакції адсорбції мікроорганізмів за М.Ф. Данилевським і Т.А. Біленчук. Виявили вірогідну різницю (p<0,05) за кількістю ясеневої рідини як між І та ІІ групами, так і в порівнянні з групою контролю. Вміст гістаміну та серотоніну в ясеневій рідині в пацієнтів І та ІІ груп мав вірогідну різницю (p<0,05), а також вірогідно (p<0,01) перевищував показник пацієнтів групи контролю. Показники РАМ-позитивних клітин у хворих І та ІІ груп були вірогідно нижчими (p<0,05) за показник групи контролю. Крім того, показники І групи були вірогідно нижчими (p<0,05) за показники ІІ групи. Це свідчить, що персистуюча герпесвірусна інфекція суттєво впливає на стан імунобіологічної резистентності організму й погіршує загальний прогноз перебігу патології тканин пародонта.