Епідеміологічна оцінка носового носійства Staphylococcus aureus у пацієнтів, яким планується імплантація зубів

Abstract

Мета: епідеміологічна оцінка носійства Staphylococcus aureus (S. aureus) у пацієнтів із хронічним синуситом, яким планується дентальна імплантація. Об’єкт і методи дослідження. Обстежено 218 осіб віком 21–60 років (98 чоловіків, 120 жінок), що мали різні форми хронічного синуситу (163 — з поліпозом, 55 — без поліпозу) та яким планувалася дентальна імплантація. Виділення культур мікроорганізмів та їх ідентифікацію здійснювали за допомогою рутинних методів, які базуються на чинних нормативних документах. Чутливість до антибіотиків визначали диско-дифузійним методом. Результати. Встановлено, що середній носовий хід пацієнтів із хронічним риносинуситом, яким планувалася дентальна імплантація, колонізований різними мікроорганізмами. Найчастіше виділено S. aureus (39,7%), S. epidermidis (17%) та Streptococcus spp. (10,3%). Відмінностей у рівні виявлення бактерій за критеріями наявності атопії, бронхіальної астми або поточного статусу курця не встановлено. У пацієнтів із хронічним риносинуситом без поліпів у носі відмічено значно вищий рівень виявлення різних бактерій, ніж у пацієнтів з поліпами. Частота ізоляції окремих бактерій між хворими на хронічний риносинусит без поліпів та з поліпами у носі відрізнялася. S. aureus та S. epidermidis виявлені частіше у хворих на хронічний риносинусит з поліпами, тоді як Enterococcus faecalis та Streptococcus spp. — у пацієнтів без поліпів у носі. Найбільшу чутливість штами S. aureus виявили до гентаміцину, ципрофлоксацину, офлоксацину, левофлоксацину, цефазоліну та цефуроксиму, найменшу — до ампіциліну, кларитроміцину та еритроміцину. Метицилінрезистентні штами S. aureus становили 21% від загальної кількості виділених стафілококів. Висновок. Хронічний риносинусит і носійство S. aureus, зокрема метицилінрезистентних штамів, в порожнині носа — поширена проблема, з якою часто стикаються пацієнти, яким показана дентальна імплантація. При розробці заходів профілактики та ефективного лікування бактеріальних ускладнень дентальної імплантації необхідно враховувати дані щодо мікробних патогенів, які виділяють у пацієнтів при хронічному риносинуситі, і їх можливу резистентність до антибіотиків.