Дослідження психоемоційного стану пацієнтів, які отримують паліативну допомогу

Abstract

Тривожність, пригнічення, страх, депресивні розлади – симптоми, які можуть бути частиною фізіологічного переживання при невиліковнійхворобі, особливо при повідомленні діагнозу. Іноді прийняття тяжкої новини, пов’язаної з погіршенням здоров’я і навіть загрозою для жит-тя, може призвести до фатальних наслідків. для сімейних лікарів та інших фахівців, які залучені до надання паліативної допомоги, важливоуміти вчасно діагностувати погіршення психоемоційного стану пацієнтів з метою надання професійної психологічної підтримки.У даній статті подаються результати вивчення ступеня тяжкості депресивних розладів у паліативних пацієнтів залежно від різнихдемографічних та соціальних даних, які можна модифікувати через зміну ставлення до цих пацієнтів (при забезпеченні правильноїкомунікації та курації паліативного пацієнта сімейним лікарем).Проведене дослідження показало, що соціально-демографічні показники суттєво впливають на формування депресивного стану упаліативних пацієнтів, потребують відповідної комунікації сімейного лікаря з пацієнтом і організації додаткових заходів курації цих хворих.Особливої уваги при наданні паліативної допомоги заслуговують деякі результати дослідження, зокрема: депресію різного ступенютяжкості за шкалою PHQ-9 виявлено у 81% паліативних пацієнтів. Встановлено, що 90% осіб вікової групи 75–90 років мали депресіюрізного ступеня тяжкості; визначено, що усі пацієнти з високим рівнем доходу мали депресію, серед яких 16,7% легкого і 58,3%помірного ступеня тяжкості, що можна розцінювати як невротичну реакцію на невиліковне захворювання. Виявлено депресію у всіхнеодружених пацієнтів, серед яких 35% осіб з легким і 35% з помірним ступенем тяжкості, а також 30% пацієнтів з тяжким ступенем,що достовірно переважає над кількістю одружених осіб (4,1%) та вдівців (14,8%), що може вказувати на риси характеру, які усклад-нюють адаптацію поведінкових реакцій, у тому числі до хвороби. Такі пацієнти потребують додаткової психологічної підтримки длязменшення їхнього страждання, зокрема, для запобігання болю психічного генезу.За показниками різних соціально-демографічних параметрів було визначено портрет найбільш уразливих паліативних пацієнтів: цежінки вікової групи 75–89 років, які проживають у місті, за цивільним станом – неодружені (можна допустити додатковий депресив-ний чинник – довготривала самотність), за соціальним станом – пенсіонерки з вищою освітою і високим рівнем доходу, показники зашкалою PHQ-9 >20 балів, що відповідає синдромальному діагнозу депресивного синдрому тяжкого ступеню