Причини незадовільних результатів діагностики перитоніту на догоспітальному етапі

Abstract

Мета: вивчення причин незадовільних результатів діагностики перитоніту на догоспітальному етапі. Об’єкт і методи дослідження. У дослідження включено 265 хворих на перитоніт різного генезу, що проліковані в 2020 р. в хірургічному відділенні Броварської багатопрофільної клінічної лікарні, з них 124 (46,8%) жінки та 141 (53,2%) чоловік. Результати. Після 24 год з моменту виникнення перших симптомів захворювання госпіталізували 87 (32,8%) пацієнтів. З них у 49 (56,3%) випадках відмічали місцевий, у 28 (32,2%) — дифузний, у 7 (8,0%) — розлитий, і у 3 (3,5%) — загальний перитоніт. При пізній госпіталізації пацієнтів характер ексудату в черевній порожнині при перитоніті був серозним у 12 (13,8%), серозно-фібринозним — в 19 (21,8%) випадках, фібринозно-гнійним — в 11 (12,6%), гнійним — в 39 (44,8%), каловим — в 1 (1,2%), геморагічним — в 3 (3,5%) та жовчним — в 2 (2,3%) випадках. Висновки. Найважливіша причина незадовільних результатів діагностики та лікування перитоніту — пізнє звернення за медичною допомогою, яке є наслідком самолікування чи звертання до спеціалістів нетрадиційної медицини. Із 87 випадків пізньої госпіталізації пацієнтів із перитонітом у 64 (73,6%) випадках причиною було самолікування, у 7 (8,0%) — нетрадиційна медицина, в 16 (18,4%) — помилки медичних працівників як на догоспітальному, так і на госпітальному етапах.