Лікування міокардиту: сучасні підходи та перспективні напрямки

Abstract

Вибір адекватної тактики лікування міокардиту сьогодні особливо актуальний, причому найбільш дискусійними серед сучасних науковців і лікарів-практиків є питання щодо призначення етіотропного й патогенетичного лікування. Одна з найважливіших і найскладніших проблем на сучасному етапі – розроблення адекватних схем етіотропного і патогенетичного лікування тяжкого хронічного міокардиту, оскільки до цього часу єдиною рекомендованою стра тегією залишається терапія серцевої недостатності згідно із сучасними рекомендаціями. Призначення етіотропної терапії хворим з міокардитом може бути доцільним у гострій фазі захворювання й обов’язково повинно враховува ти результати ендоміокардіальної біопсії. Імуносупресивну терапію слід застосовувати тільки в пацієнтів з тяжким перебігом міокардиту за наявності незаперечних доказів активного запального процесу в міокарді з обов’язковим проведенням повторних обстежень після завершення її курсу для контролю безпечності й ефективності. За наявнос ті дилатації порожнини лівого шлуночка і зниженої фракції викиду лівого шлуночка основою для лікування міокарди ту є виконання пацієнтом режимних обмежень та застосування стандартної терапії серцевої недостатності згідно із сучасними рекомендаціями. Тим не менше, залишаються дискутабельними велика кількість питань, що стосуються тактики ведення хворих з міокардитом, тому провідні вітчизняні й зарубіжні спеціалісти визнають необхідність про ведення подальших досліджень, спрямованих на оцінку ефективності етіотропної та патогенетичної терапії.