СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ В РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ З АНОФТАЛЬМОМ

Abstract

Актуальність. Реабілітація пацієнтів з анофтальмом залишається актуальною проблемою офтальмології й щелепно-лицевої хірургії, оскільки кінцевий результат має задовольняти в першу чергу пацієнта, який відчуває значний психологічний і соціальний дискомфорт. Процес екзопротезування орбіти досить складний і вимагає міждисциплінарного підходу з залученням біоінженера, окуляриста, офтальмолога й щелепно-лицевого хірурга. Мета: представити клінічний випадок реабілітації пацієнта з анофтальмом з використанням комп’ютерних СAD(Computer-Aided Design) / CAM (Computer-Aided Manufacturing) технологій Матеріали і методи. Науково-дослідний аналіз сучасних наукових медичних публікацій по даній тематиці. Результати дослідження. До щелепно-лицевого хірурга звернулася пацієнтка О. 33 років зі скаргами на відсутність правого ока, постійне відчуття психологічного та соціального дискомфорту. З анамнезу відомо, що в у 2-річному віці в неї було діагностовано рабдоміосаркому і виконано екзентерацію правої орбіти. Наявний дефект пацієнтка закривала медичним пластирем або оклюдером, носила іміджеві окуляри. Офтальмологічний статус OD: анофтальм. Офтальмологічний статус OS: без особливостей, гострота зору – 1.0. Внутрішньоочний тиск (пневмотонометрія) лівого ока- 15 мм.рт.ст. Беручи до уваги дані анамнезу, значну роль обличчя в соціальній адаптації, естетичні побажання пацієнтки, було запропоновано провести екзопротезування орбіти з використанням СAD/ CAM технологій. Лікування проводилось в декілька етапів: сегментація даних комп’ютерної томографії та створення віртуальних тривимірних комп’ютерних моделей; створення дизайну пацієнтспецифічних імплантатів, як основи для фіксації екзопротеза; оперативне втручання – фіксація пацієнтспецифічних імплантатів; виготовлення екзопротеза. Післяопераційний період пройшов без ускладнень. Через 6 міс. після остеоінтеграції титанових імплантів, виготовлений екзопротез поміщено в ложе та забезпечено умови для його постійної фіксації. На етапах лікування та у віддалені строки не було виявлено ознак запального процесу навколо елементів імплантата, його відторгнення, алергічних реакцій на матеріал екзопротеза чи його токсичної дії на оточуючі м’які тканини. Висновки. Сучасні можливості в реабілітації пацієнтів з анофтальмом з використанням СAD/CAM технологій дозволяють віртуально спланувати етапи оперативного втручання, створити дизайн та виготовити пацієнтспецифічний імплантат для фіксації екзопротеза в складних клінічних умовах. Результати проведеного лікування повністю задовольнили естетичні вимоги представленої пацієнтки, що дозволило їй вільно спілкуватися з людьми і повернутися до повноцінного життя.