ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІТЬ РІЗНИХ ВІТРЕОРЕТИНАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ЛІКУВАННІ ДІАБЕТИЧНОЇ МАКУЛОПАТІЇ

Abstract

Актуальність За даними Міжнародної діабетичної федерації (IDF), за останні 25 років кількість пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД), збільшилася більш ніж у 4 рази, і прогнозується зростання числа цих пацієнтів до 2045 року на 32% (з 425 млн осіб у 2017 р. до 627 млн у 2045 р.). Діабетична ретинопатія (ДР) – неспецифічне судинне ускладнення ЦД як першого, так і другого типу, яке нерідко призводить до слабкозорості і сліпоти. Однією з основних причин зниження центрального зору в пацієнтів із ДР і ЦД2 є діабетична макулопатія (ДМП), основним проявом якої є діабетичний макулярний набряк (ДМН). Для лікування важких і стійких до консервативного і лазерного методів, а також інтравітреальної анти-VEGF терапії та терапії глюкокортикостероїдами, форм ДМП, а також при ДМП з формуванням епімакулярної мембрани та змінами ВПМ застосовують хірургічне лікування: різни види сучасних вітреоретинальних втручань. Мета. Дослідити порівняльну ефективність різних вітреоретинальних технологій у лікуванні діабетичної макулопатії у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. Матеріал і методи. Під спостереженням перебували 166 пацієнтів (166 очей; 83 чоловіка, 50% и 83 жінок, 50% з ЦД2, початковою, помірною або важкою НПДР, ПДР та ДМП), які склали дві групи. Тривалість ЦД2 була від 1,5 до 32 років. У 101 пацієнта ЦД2 був компенсований, у 35 – субкомпенсований, у 30 – декомпенсований. Вік пацієнтів був від 43 до 76 років, в середньому склав 60,1± 4,1 лет. 1 група ‒ 85 пацієнтів, 85 очей; 2 група ‒ 81 пацієнтів, 81 око. Обидві групи спостереження статистично не відрізнялись за статтю, віком, ступеня компенсації ЦД2 і стадії ДР (р˃0,05). Всім пацієнтам було проведено загальноприйняті офтальмологічні обстеження. У 1 групі (85 пацієнтів, 85 очей) виконали закриту субтотальну вітректомію 25+ (ЗСВ) з видаленням внутрішньої пограничної мембрани сітківки (ВПМ), у 2 групі ‒ закриту субтотальну вітректомію 25+ з видаленням ВПМ у поєднанні з етапом панретинальної лазеркоагуляції (ПРЛК). Досліджували ефективність різних вітреоретинальних технологій у лікуванні ДМП. Термін спостереження – 6 місяців. Результати. В результаті проведених нами досліджень було встановлено, що ЗСВ 25+ з видаленням внутрішньої пограничної мембрани сітківки та ЗСВ 25+ з видаленням ВПМ у поєднанні з етапом ПРЛК є ефективними методами лікування ДМП та ДМН у хворих з ДР та ЦД2. Їх виконання привело до резорбції ДМН та регресу клінічних проявів ДМП у 82,4% та 85,2% через 1 та 3 місяці та у 75,3% та 72,1% через 6 місяців після хірургічного втручання відповідно. Встановлено, що частота рецидиву ДМП після ЗСВ та ЗСВ у поєднанні з етапом ПРЛК через 6 місяців склала 10,6% у 1 групі та 9,87% ‒ у 2 групі. Виконання ПРЛК як етапу комбінованого лікування ДМП не дало переваг у порівнянні з виконанням тільки ЗСВ, як у резорбції ДМН, так і у підвищенні гостроти зору при даному обсязі дослідження і терміні спостереження. Виконання етапу ПРЛК у поєднанні з ЗСВ було фактором ризику розвитку додаткових дефектів поля зору у порівнянні з виконанням тільки ЗСВ у хворих на ДР, ДМП та ЦД2. Висновки. Частота рецидиву ДМП після вітректомії з видаленням ВПМ і вітректоміі з видаленням ВПМ в комбінації з етапом ПРЛК через 6 місяців після втручання склала 10,6% у 1 групі і 9,87% ‒ у 2 групі спостереження. Перспективи підвищення ефективності вітреоретинальних хірургічних втручань ми бачимо в дослідженні нових патогенетичних механізмів ДМП, які можуть призводити, в тому числі, до її рецидиву.