СИНДРОМ СУХОГО ОКА ПІСЛЯ ЕКСИМЕРЛАЗЕРНОЇ КОРЕКЦІЇ МІОПІЇ

Abstract

Актуальність. Міопія – найбільш розповсюджена аномалія рефракції. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я загальна кількість людей з міопією складає 2.6 млрд (WHO World report on vision 2020). Ексимерлазерна корекція (ЕЛК) є ефективним та безпечним методом корекції аметропії та міопії у тому числі ( AAO Refractive surgery BCSC 2019-2020). LASIK –найбільш розповсюджений метод ЕЛК міопії у світі (Chen S.et al 2012). Синдром сухого ока (ССО) – захворювання, яке розповсюджене серед 15-50% світової популяції (DEWS 2). ССО - одне із ускладнень ЕЛК міопії, що розвивається у 20% пацієнтів (LQOLCP FDA 2014; Stephan J. Linke, Toam Katz 2017). На превеликий жаль синдром сухого ока розвивається після ЕЛК міопії незалежно від технології (Mian Si 2009). Отже, дослідження ССО після ЕЛК міопії є актуальною задачею для сучасної офтальмології. Мета: дослідити особливості синдрому сухого ока після ексимерлазерної корекції міопії. Матеріали і методи. Під нашим спостереженням знаходилось 30 пацієнтів (60 очей), віком від 21 до 42 років, серед яких було 13 чоловіків, 17 жінок, з діагнозом міопія. Серед них 15 очей (25%) з міопією слабкого ступеню, 21 око (35%) –з міопією середнього ступеню, 9 очей (15%) – високого ступеню. На 15 очах (25%) був астигматизм слабкого ступеню до 2Д. Пацієнти були поділені на дві групи спостереження. До першої групи були віднесені 32 очей, на яких проводилась ЕЛК методом LASIK на приладі WaveLight EX500 (Alcon). Рогівковий лоскут формували мікрокератомом Moria; товщина лоскута у всіх складала 110 мкм. До другої групи було віднесено 28 ока, ЕЛК на яких виконано методом Femto LASIK на приладі WaveLight EX500 (Alcon). Формування рогівкового лоскута проводили фемтолазером FS200(Alcon) з товщиною 110 мкм. Всі ЕЛК виконувались однією бригадою хірургів. Всім пацієнтам до та після операції проводили візіометрію, рефрактометрію, кератометрію, рефрактометрію після циклоплегії, тонометрію, оптична біометрію, кератотопографію, біомікроскопію, офтальмоскопію, пупілометрію. Для діагностки ССО пацієнтам виконували тест на сльозопродукцію Ширмера з анестезією, оцінювали час розриву сльозної плівки з флюоресцеїном, пошкодження очної поверхні профарбовуванням флюоресцеїном. Всім пацієнтам було рекомендовано відмовитись від носіння м’яких контактних лінз за 2 тижні до запланованої операції. При необхідності перед ЕЛК було проведено профілактичну обмежувальну лазеркоагуляцію сіткивки не пізніше ніж за 2 тижні до запланованої ЕЛК. В післяопераційному періоді призначались інстиляції антибіотика фторхінолонового ряду, дексаметазона, штучної сльози. Термін спостереження - 3 місяці. Результати. На етапі доопераційної діагностики було виявлено 3,3% пацієнтів з ССО легкого ступеню. Цим пацієнтам було призначено сльозамісну терапію безконсервантними сльозозамінниками на термін не менше 2 тижні до запланованої операції. Через 2 тижні після ЕЛК в першій групі пацієнтів спостерігалось гіпертонічна кератопатія на фоні стероїдної терапії на 2х очах (6,25%). Для нормалізації рівня внутрішньоочного тиску пацієнтам були додатково призначені селективні бета адреноблокатори в інстиляціях. ССО легкого ступеню у на 6 очах (18,7 % ). ССО середнього ступеню тяжкості спостерігався у на 2 очах (6,25%). В другій групі спостереження –на 1му оці (3,5%) були виявлені мікрострії лоскута. Мікрострії на периферії лоскута не передбачали зміни лікувальної тактики і не викликали скарг у пацієнта. ССО легкого ступеню був на 6 очах (21,4% ). Пацієнтам з ССО призначено безконсервантні форми штучної сльози, збільшено частоту інстиляцій сльозозамінників, на відміну від стандартної терапії. Через 1 місяць після ЕЛК міопії серед пацієнтів першої групи відсоток ССО легкого ступеню складав 6 очей (18,7% ), ССО середнього ступеню не визначався. Через 1 місяць після ЕЛК міопії серед пацієнтів другої групи відсоток ССО легкого ступеню складав 6 очей (21,4%), ССО середнього ступеню не визначався. Всі пацієнти продовжували інстиляції сльозозамінників ще 2 місяці. Через 3 місяці після ЕЛК міопії серед пацієнтів першої групи ССО легкого ступеню складав 4 ока (12,5%). Через 3 місяці після ЕЛК міопії серед пацієнтів 2ї групи ССО легкого ступеню складав 4 ока (14,2%) Висновки. В результаті проведеного дослідження було встановлено , що через 3 місяці після виконання ЕЛК міопії за методикою LASIK частота ССО склала 12,5 % , Femto LASIK – 14,2% і при даному об’ємі дослідження значно статистично не відрізнялась. Виконання ЕЛК незалежно від технології може бути фактором ризику розвитку ССО. 3. Перспективи прогнозування, профілактики та лікування ССО після ЕЛК міопії ми бачимо в дослідженні нових етіопатогенетичних факторів розвитку даного захворювання.