ВИВЧЕННЯ ОСМОТИЧНОЇ РЕЗИСТЕНТНОСТІ ЕРИТРОЦИТІВ ХВОРИХ З ПРОЛІФЕРАТИВНОЮ ДІАБЕТИЧНОЮ РЕТИНОПАТІЄЮ ТА РІЗНОЮ ТРИВАЛІСТЮ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ

Abstract

Актуальність. Зменшення резистентності еритроцитів до сольових розчинів та їх рання загибель викликає неефективний газообмін, який поглиблює гіпоксію тканин і є одним із патогенетичних шляхів розвитку діабетичної ретинопатії (ДР). Вивчення осмотичної резистеності еритроцитів у хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД2) відкриває нові шляхи корекції стану і підвищує ефективність лікування хворих. Мета – вивчення осмотичної резистентності еритроцитів, як важливого чинника забезпечення тканинного дихання хворих з проліферативною ДР (ПДР) із різною тривалістю цукрового діабету. Матеріали та методи. До обстеження були залучені 106 пацієнтів офтальмологічної клініки із встановленим діагнозом ПДР, яких поділили на 2 групи за тривалістю ЦД2. У пацієнтів 1-й групі (n=46) середній вік (Мe; [Q1-Q3]) складав (62; 57-66) років, тривалість ЦД2 визначалася до 20 років. У пацієнтів 2-й із середнім віком (65; 60-68,25) років діабет тривав понад 20 років. Групу порівняння (контрольну – КГ) склали добровольці, у яких не було порушення вуглеводного обміну (за рівнем глікованого гемоглобіну) (n=37) які звернулися з метою профілактичного огляду в Університетську клініку НМУ імені О.О.Богомольця, були співставні за віком та статтю із пацієнтами. Осмотичну резистентність досліджували за допомогою розчинів хлориду натрію (NaCl) наступних концентрацій: 0,1%; 0,2%; 0,3%; 0,35%; 0,4%; 0,45%; 0,5%; 1,0%; 0,9%. Порівнювали дані за критерієм Крускала-Уоліса в статистичній програмі SPSS 23. Результати. Підвищення долі гемолізованих еритроцитів на 23% (р<0,05) спостерігалася у пацієнтів у порівнянні із особами КГ вже при концентрації NaCl 0,4% (р<0,05). При концентрації NaCl 0,45% у пацієнтів гемоліз був в 2,3 (р<0,05) рази більше ніж в КГ, при концентрації NaCl 0,5% в 4 рази (р<0,05), концентрації NaCl 1,0 % в 2 рази (р<0,05), і при концентрації NaCl 0,9% доля ушкоджених клітин пацієнтів перевищувала в 3,2 рази (р<0,05) аналогічний показник в КГ. Прогресування ЦД супроводжувалося зменшенням осмотичної резистеності еритроцитів при експерименті із розчинами низької концентрації NaCl. Доля гемолізованих еритроцитів у пацієнтів з ПДР в порівнянні із КГ була більше в 3,7 рази (р<0,05) при тривалості ЦД до 20 років, та в 4,2 рази (р<0,05) при тривалості ЦД понад 20 років. Але гемоліз еритроцитів при концентрації NaCl 1,0 % у пацієнтів із ЦД понад 20 років була більше в 2 рази (р<0,05), а із тривалістю ЦД понад 20 років в 1,8 разів (р<0,05) більше КГ. При концентрації NaCl 0,9% також спостерігалася тенденція до збільшення стійкості еритроцитів до ушкодження. У пацієнтів із тривалістю ЦД до 20 років доля ушкоджених клітин була більше ніж в КГ в 3,4 рази (р<0,05), а у пацієнтів із ЦД понад 20 років – в 3 рази (р<0,05). Висновки. У пацієнтів з ПДР на тлі ЦД2 спостерігається суттєва різниця осмотичної резистентності еритроцитів, що визначає підвищення ступеню ушкодження клітин на тлі захворювання в 3-4 рази, вірогідно за рахунок ламкості мембрани еритроцитів на тлі глікірування протеїнів. Тривалість ЦД понад 20 років вірогідно супроводжується незначною адаптацією клітин до ушкодження.