ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВИНИКНЕННЯ ЕМОЦІЙНИХ РОЗЛАДІВ У ДІТЕЙ З ОФТАЛЬМОПАТОЛОГІЄЮ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Abstract

Актуальність. Концепцією Нової української школи передбачено збереження здоров’я дитини. Особливого значення це положення набуває стосовно психічного здоров’я дітей, які мають психофізичні порушення, в тому числі – порушення зору. Мета. З досліджень І.М.Некрасової відомо, що 68% дітей з порушеннями зору дошкільного віку не мають емоційно-вольових відхилень у розвитку. Дане явище виникає більше у молодшому шкільному віці, визначення причин якого ми поставили завданням нашого дослідження. Дослідження, проведені у тифлопедагогіці та в офтальмології (Риков С.О., Синьова Е.П., Федоренко С.В. та інші) свідчать про те, що провідну роль у розвитку дітей з патологією зору відіграє не тільки корекція їх первинного зорового дефекту, але й подолання його вторинних соціальних наслідків, які й визначають у подальшому можливості повноцінної соціальної інтеграції. Виражений дефект зорового аналізатору у дитини деформує соціально комунікативні відносини в діадах “Дитини-Дитина” та “Дитина-Дорослий”, що негативно відбивається на інтелектуальному, соціальному та емоційно-вольовому розвитку. Матеріали і методи. Аналіз наукової літератури показав наявність тенденції до збіднення сенсорного досвіду слабозорих дітей, оскільки глибоке зниження гостроти зору у випадку перинатального характеру зорової патології, що складає 68,5% від загальної кількості зорових аномалій, пов’язано з вродженими нервово психічними порушеннями центральної нервової системи. Результати. Виражений природжений зоровий дефект негативно позначається на динаміці нервових процесів, знижує збудливість центральної нервової системи (пригнічення альфа-ритму на електроенцефалограмах мозку тощо) і спричиняє уповільнене утворення орієнтувальних рефлексів, що спостерігається у 81,2 випадків при 0,00≤OD/OS≤0,01, у 49% при 0,01‹OD/OS≤0,09 і у 25,5% випадків при 0,09‹OD/OS≤0,3. Зазначені негативні нейропсихічні фактори, обтяжують психічний розвиток дітей з порушеним зором, формують патофізіологічну основу для розвитку когнітивних, емоційних та поведінкових відхилень, котрі класифікуються як вторинне (зорового характеру) психологічне порушення та мають різноманітну поведінкову симптоматику: від легких відхилень, що не виходять за межу нормальних емоційних проявів, до грубих афективних порушень емоційно-вольової сфери та характеру. Проведений аналіз медичного анамнезу та психологічне вивчення молодших школярів з патологією зору з особливостями поведінки виявив, що серед них діти з афективними розладами складають одну третину з 0,05≤ГЗрКр≤0,4 (де ГЗрКр - гострота зору з корекцією) і приблизно одну п’яту частину від загальногрупової чисельності учнів початкових класів з 0,05≤ГЗрКр<1,0, які брали участь в експерименті. Висновки. Проблема виникнення афективних порушень в розвитку слабозорих дітей стає міждисциплінарною, а саме, офтальмології та офтальмопедагогіки. Застосування профілактичних та лікувальних заходів зі збереження та покращення зору дітей, з одного боку, забезпечує уникнення проблем їх психоемоційного розвитку, а з другого – використання сучасних офтальмопедагогічних заходів індивідуального характеру дає нормотиповий виховний ефект.