Зв’язок рівня L-FABP у сироватці крові хворих з проліферативною діабетичною ретонопатією з різною тривалістю цукрового діабету в залежності від генотипу CYP2E1

Abstract

Актуальність. Важливим гравцем у системі регуляції дизліпідемії вважа ється група специфічних білків транспорту жирних кислот, особливо – печін кова форма білку, що зв’язує жирні кислоти L-FABP (англ., Fatty Acid Binding Protein). Є дані про регуляторну роль L-FABP як важливого чинника ендоген ної регуляції ліпідного гомеостазу на тлі відсутності суттєвих екзогенних впливів харчового навантаження на метаболізм ліпідів організму у хворих з діабетичною ретинопатією (ДР) на тлі цукрового діабету 2 типу (ЦД 2). Ген CYP2E1 (rs2070676) також має важливе значення у регуляції обміннох проце сів, томущо кодує фермент, який бере участь у метаболізмі ліків, відповідає за метаболічну інактивацію N-нітрозамінів, поліциклічних вуглеводів та інших низькомолекулярних сполук. Мета – вивчити вміст L-FABP в сироватці крові у пацієнтів на проліфера тивну ДР (ПДР) із різною тривалістю ЦД2 в залежності від генотипу CYP2E1, як можливого чинника розвитку дизліпідемії при метаболічних ушкодженнях печінки. Матеріал та методи. До обстеження були залучені 106 пацієнтів офтальмо логічної клініки із встановленим діагнозом ПДР, яких поділили на 2 групи за тривалістю ЦД2. У пацієнтів 1-й групі (n=46) середній вік (Мe; [Q1-Q3]) складав (62; 57-66) років, тривалість ЦД2 визначалася до 20 років. У пацієнтів 2-й із се реднім віком (65; 60-68,25) років діабет тривав понад 20 років. Групу порівнян ня (контрольну – КГ) склали добровольці, у яких не було порушення вуглевод ного обміну (за рівнем глікованого гемоглобіну) (n=37) які звернулися з метою профілактичного огляду в лабораторію клінічної лабораторної діагностики НМУ імені О.О.Богомольця, були співставні за віком та статтю із пацієнтами. Поліморфізм гену визначали за допомогою ПЛР-реал тайм на автоматич ному ампліфікаторі Gene Amp® PCR System 7500. Вміст L-FABP визначали в сироватці крові методом ELISA Human L-FABP «Hycult Biotech», рахували меді ану (Мe) та межі - (min-max). Порівнювали дані за критерієм Крускала-Уоліса в статистичній програмі SPSS 23.Результати. Вміст L-FABP у пацієнтів 1-ї групи складав 9,06 [2,02-35] нг/ мл, що було практично в 1,5 рази нижче, ніж у пацієнтів 2-ї групи 17,03 [1,08- 47] нг/мл (Р<0,05), але не відрізнялося від КГ 9,06 [1,15-21,0] нг/мл. У носіїв різного генотипу в КГ значення L-FABP не розрізнялися, а серед пацієнтів виявлена різниця у 20% - де збільшення вмісту L-FABP було прита манне носіям поліморфізму CG гену CYP2E1. Прогресування захворювання і тривалість ЦД прямо корелювало із збільшенням протеїну L-FABP в 1,5 рази. Так, у носіїв дикого генотипу СС гену CYP2E1 вміст L-FABP в 1-й групі скла дав 10,87 [2,02-23,71] нг/мл, а у пацієнтів 2-ї групи 15,89 [5,85-47] нг/мл. У носі їв поліморфізму CG гену CYP2E1 вміст L-FABP мав схожу тенденцію. У 1-й групі складав 13,11 [29,8-35,0] нг/мл, а у пацієнтів 2-ї групи 19,7[8,99-28,0] нг/мл. Висновок: сироватковий вміст L-FABP прогресивно підвищується по мірі поглиблення ПДР та тривалістю ЦД2. У пацієнтів із поліморфізмом CG гену CYP2E1 вміст протеїну виявлений на 20% більше, ніж у носїїв дикого геноти пу СС. При цьому у здорових осіб вміст протеїну не пов’язаний із особливістю генотипу гену CYP2E1.