Стадійність первинної відкритокутової глаукоми у пацієнтів з діабетичною ретинопатією при цукровому діабеті 2 типу

Abstract

Актуальність. Серед неінфекційних захворювань, цукровий діабет (ЦД) за поширеністю впевнено виходе на четверте місце в світі після серцево-судин них, онкологічних і хронічних респіраторних та на перше місце серед ендо кринної патології. Ризик розвитку сліпоти у пацієнтів з ЦД в 2,4 рази більше, аніж у людей без діабету. На сьогодні майже 94 млн. осіб мають ураження очей, що викликане діабетом. Частка ЦД 2-го типу (ЦД2) стала і складає 90%. Це за хворювання розглядається як порушення вуглеводного та інших видів обміну з перевагою метаболічного компоненту у патогенезі. Іншім захворюванням, що часто приводе до втрати зору є глаукома, якою страждає понад 75 мільйо нів людей, з них більше 75% має первинну відкритокутову глаукому (ПВКГ). Основним механізмом розвитку глаукомної оптичної нейропатії, як і ДР, є ме таболічні, запальні, ішемічні та імунні порушення. За даними Dharmadhikari S. та співав. (2015) розповсюдженість глаукоми у хворих на ЦД2 склала 15,6%, при цьому наявність глаукоми була пов’язана з тривалістю діабету. Мета-аналіз Zhao Y.X., Chen X.W. (2017) показав, що ЦД збільшує частоту глаукоми на 36%. Дослідження Jayanta Т. та співав. (2017) показали, що розповсюдженість ПВКГ при ЦД2 була у 5-6 раз вище, ніж у за гальній популяції. Ці та чисельні інші дані дозволяють встановити залежність виникнення глаукоми у пацієнтів з ДР при ЦД2. Мета: визначити стадійність первинної відкритокутової глаукоми у паці єнтів з діабетичною ретинопатією при цукровому діабеті 2 типу. Матеріал та методи. Всього було обстежено 1450 пацієнтів з ЦД2 типу, у яких за класифікацією Американської академії офтальмології (2002) встанов лювали стадію ДР. Стадію ПВКГ встановлювали за класифікацію периметрич них змін А.П. Нестерова і А.Я. Буніна (1976 р.). Пацієнти були у віці від 45 до 75 років, серед них було 970 (66,9%) чоловіків і 480 (33,1%) жінок. Тривалість ЦД2 становила від 2 до 15 років. Для статистичних досліджень використано програми MedStat і MedCalc v.15.1 (MedCalc Software bvba) Результати. ДР І стадії (no retinopathy) була виявлена у 330 (22,8%) пацієн тів, непроліферативна ДР (НПДР) – у 635 (43,8%) пацієнтів і проліферативна ДР (ПДР) – у 485 (33,4%) пацієнтів. Серед цих пацієнтів у 1149 (79,2%) глауко ми встановлено не було. У решти 301 пацієнта (20,8%) була встановлена ПВКГ. Її стадії розподілилися наступним чином. Пацієнти з І стадією ДР мали ПВКГ І стадії – 19 осіб (6,3%), ІІ стадії – 29 (9,6%), ІІІ стадії – 15 (5,0%) і IV стадії – 4 (1,3%). У пацієнтів з НПДР була вста новлена глаукома І стадії – 0 осіб (0%), ІІ стадії – 54 (17,9%), ІІІ стадії – 66 (21,9%) і IV стадії – 17 (5,6%). У пацієнтів з ПДР була встановлена глаукома І стадії – 0 осіб (0%), ІІ стадії – 21 (7,0%), ІІІ стадії – 53 (17,6%) і IV стадії – 23 (7,6%). Медіана тривалості ЦД2 зростала з 4 років у пацієнтів з І стадією до 12 років у пацієнтів з ПДР, так само як і медіана тривалості ПВКГ (відповідно, від 2 до 5 років), що вказувало на залежність тяжкості ДР та ПВКГ від тривало сті патологічного процесу. Отже, серед пацієнтів з І стадією ДР, максимальна кількість (48 осіб з 67 – 71,6%) мала І і ІІ стадії ПВКГ, серед пацієнтів з НПДР більшість (120 осіб із 137 – 87,6%) мали ІІ і ІІІ стадії ПВКГ, а серед пацієнтів з ПДР – ІІІ і IV стадії (76 осіб з 97 – 78,4%). Різниці за критерієм ксі-квадрат Пір сона були статистично значущими (p<0,01). Висновки. 1. Встановлено, що серед пацієнтів з ДР при ЦД2 у 20,8% була встановлена ПВКГ. 2. Із збільшенням тяжкості ДР збільшувалася і стадія ПВКГ, що обґрунтовувало необхідність проведення ретельних досліджень механіз мів, які обумовлюють такий зв’язок. Медіана тривалості діабету зростала з 4 років у пацієнтів з ДР І стадії до 12 років у пацієнтів з ПДР, так само як і медіана тривалості ПВКГ (відповідно, від 2 до 5 років), що вказувало на залежність тяжкості ДР та ПВКГ від тривалості патологічного процесу.