Досвід терапії хворих на деструктивні ураження рогівки, що сполучені з синдромом сухого ока

Abstract

Актуальність. За даними ВООЗ, рогівкова сліпота займає третє місце серед причин сліпоти, в розвинених країнах. Відомо, що деструктивні ураження ро гівки (ДУР) ведуть до порушення її структури і функцій і можуть призводити до анатомічної загибелі ока і закінчуватися енуклеацією в 8 - 17% випадків. Синдром «сухого ока» (ССО) проявляється як порушення сльозопродукції та стану слізної плівки і ускладнює ДУР, що пов’язані з інфекційними ураження ми, нейротрофічними порушеннями, хімічними пошкодженнями, травмами, соматичною патологією. Досвід лікування важких деструктивних захворю вань переднього сегменту ока на фоні ССО свідчить про складність та акту альність проблеми. Відомо, що антибіотик левофлоксацин забезпечує проти запальний ефект на очах з гнійними процесами, а при реепітелізації рогівки застосування гіалуронової кислоти сприяє гідратації тканин та поліпшенню клітинного метаболізму. Мета: визначити ефективність локального застосування препаратів- сти муляторів репаративних процесів при терапії ДУР, а також показань для пере ходу до хірургічного етапу лікування Матеріал і методи. Група досліджуваних складалась з 29 хворих на ДУР з симптомами ССО (35 око), вік 29 -74 років. Для оцінювання стану очей за стосовували інтегративний показник-індекс виразності клінічних симптомів (ІВКС), що розраховувався за трьома суб’єктивними та чотирма об’єктивни ми ознаками (0-3 бали за симптом), додатково визначали площу ерозування рогівки (мм2), тести Ширмера (мм) та Норна (сек). Ефективність лікування визначали як відсоток вилікуваних хворих. Комплексна терапія, що досліджу валась, включала препарати антибіотик левофлоксацин (Сігніцеф, Індія) та гіалуронової кислоти з трегалозою (Теалоз Дуо, Франція). Обстеження прово дили до початку застосування комплексній терапії та через 7, 14, 20,30 днів.Результати. В 26 очах (75%) відмічені позитивні біомікроскопічні зміни та зменшення ознак корнеального синдрому, зменшення набряку та повернен ня дзеркальності поверхні рогівки. Інтенсивність ІВКС зменшилась з 8,7 до 1,3 балів (р<0,05).Суб’єктивні ознаки мали позитивну динаміку: через 2 тижні за стосування комплексної терапії їх виразність зменшувалась з 3,6 до 2,1балів (р < 0,05). Відмічено подовження часу порушення сльозової плівки (тест Нор на) від 7,1 до 12,2 сек(р<0,05) вже на 1-2 тиждень, але дані проби Ширмера до стовірно не змінювались. Можливо, запобігання прогресування ДУР пов’яза не із стабілізацією слізної плівки. Але в 25% очей відмічена резістентність до лікування. Відсутність позитивної динаміки при лікуванні ДУР– це показання для пе реходу до хірургічного етапу лікування (Операція кератопластики або запро понована операція лікувальної аутосклеропластики рогівки (ЛАСПР) (Патент № 81136). В 9 випадках використовувалась операція ЛАСПР з відсіченим ауто склеральним клаптем, фіксацією його швами та додатковим накладанням м’я кої контактної лінзи, що надало можливість закривати дефекти рогівки, в тому числі з перфорацією. Загоєння рогівки при застосуванні ЛАСПР спостерігалося в 98,3%. Результат залежав від глибини та площі виразки, термінів виконання ЛАСПР. При ДУР аутоімуного походження ЛАСПР виконувалась повторно. Висновки. 1.При лікуванні хворих на ДУР рекомендовано застосування протизапальних, метаболічних та зволожуючих препаратів впродовж 5-7 днів з подальшим визначенням тактики щодо хірургічного лікування. 2.Ре зультати проведеного комплексного лікування хворих на ДУР підтверджують доцільність використання операції лікувальної аутосклеропластики рогівки при відсутності умов для кератопластики