Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://lib.inmeds.com.ua:8080/jspui/handle/lib/3393
Назва: Результати застосування вдосконаленого алгоритму безпосереднього протезування з опорою на дентальних імплантатах з персоналізованим підходом
Автори: Леоненко, Павло Вікторович
Кокоєва, Юлія Володимирівна
Леоненко, Галина Петрівна
Ключові слова: безпосереднє протезування
дентальна імплантація
персоналізований підхід
CAD/CAE/CAM-технології
мульти-юніт-абатмент
Дата публікації: 2021
Видавництво: Сучасна стоматологія
Бібліографічний опис: Леоненко ПВ, Кокоєва ЮВ, Леоненко ГП. Результати застосування вдосконаленого алгоритму безпосереднього протезування з опорою на дентальних імплантатах з персоналізованим підходом. Сучасна стоматологія. 2021;106(2):56-66. DOI: 10.33295/1992-576X-2021-2-56
Серія/номер: 2(106);
Короткий огляд (реферат): Резюме. Часткова адентія є актуальним питанням сучасної стоматології. Раціональне застосування дентальної імплантації з безпосереднім протезуванням (БП) на щойно встановлених імплантатах (ДІ) при дефектах зубних рядів є сучасною та швидкою відповіддю на це питання. Але при цьому в методиці безпосереднього протезування на ДІ є низка невирішених завдань. Найбільш актуальним з них є наступне – як з використанням сучасних CAD/CAE/CAM технологій персоналізовано відтворити профіль прорізування природних зубів і при цьому на довго зберегти висоту періімплантної кісткової тканини (КТ) та об’єм оточуючих м’яких тканин. Мета: підвищення якості стоматологічного лікування пацієнтів на етапах дентальної імплантації шляхом застосування вдосконаленого алгоритму безпосереднього протезування на дентальних імплантатах на підставі наукового обґрунтування призначення персоналізованих ортопедичних конструкції зубних протезів (ЗП) і протетичних елементів, а також фармакологічного супроводу таких втручань. Матеріали та методи досліджень. До клінічного дослідження було включено 80 пацієнтів, з яких: 63 пацієнта увійшли до основної когорти (мали дефекти зубних рядів та/або потребували видалення зубів), котрих шляхом рандомізації було розподілено на три групи (І - ІІІ), у відповідності до застосованої методики лікування; 17 осіб увійшли до додаткової когорти (ІV група – без дефектів зубних рядів), клініко-лабораторні показники яких знаходились в межах фізіологічної норми. Згідно з наведеним розподілом пацієнтів основної когорти за групами дослідження (І–ІІІ групи) кожен пацієнт відповідно до плану дослідження отримав наступні лікувальні заходи. Пацієнтам у І групі (21 пац.) було застосовано удосконалений алгоритм БП на ДІ з гвинтовою фіксацією ортопедичних конструкцій з рівня платформи імплантату, а пацієнтам у ІІ групі (21 пац.) – з рівня мезоструктури мульти-юніт абатменту із виготовленням індивідуалізованих гібридних абатментів та/або коронок з використанням CAD/CAE/CAM технологій. При цьому превенцію запалення та болю пацієнтам І - ІІ груп здійснювали шляхом призначення комплексу фармакологічного супроводу, який містив – препарат німесуліду, комплексний препарат бромелаїну, трипсину, у поєднанні з рутозид тригідратом, а також препарат трометамолу декскетопрофену. Пацієнтам у ІІІ групі (21 пац.) було застосовано загальноприйнятий протокол БП на ДІ з гвинтовою фіксацією ортопедичних конструкцій з рівня платформи ДІ із застосуванням стандартних протетичних елементів і конструкцій штучних коронок, виготовлених за традиційною лабораторною методикою, при цьому превенцію запалення та болю пацієнтам даної групи здійснювали шляхом призначення комплексу фармакологічного супроводу, який містив – препарат мелоксикаму, комплексний препарат бромелаїну, трипсину, у поєднанні з рутозид тригідратом, а також препарат ібупрофену. Пацієнтам І - ІV груп було проведено: клінічні, функціональні та рентгенологічні дослідження, з подальшим статистичним аналізом одержаних результатів. Результати. Призначення запропонованого комплексу фармакологічного супроводу на етапі безпосереднього протезування стоматологічних хворих у І та ІІ групах дозволило здійснити превенцію прозапальної резорбції КТ, яка мала місце внаслідок хірургічної травми кістки та м’яких тканин в ділянці дентальної імплантації, сприяло мінімізації втрати висоти маргінальної КТ навколо ДІ. Зокрема, у пацієнтів І та ІІ груп досягнуто достовірний (p<0,05, порівняно з ІІІ групою) приріст коефіцієнту стабільності імплантату (КСІ) починаючи з 20 доби (І група – 65,37±1,12 од. і ІІ група – 64,93±0,75 од.) на відміну від відтермінованого приросту даного коефіцієнту у ІІІ групі (63,18±0,72 од.), в якій цей показник почав зростати лише з 30-ої доби. Внаслідок чого втрата висоти маргінальної КТ через 12 міс. (1,11±0,03 мм) у ІІІ групі була достовірно (р˂0,05) вищою по відношенню до І та ІІ груп. Крім того достовірному зростанню показника втрати висоти маргінальної КТ (1,20±0,04 мм) через 24 міс. у пацієнтів ІІІ групи, на відміну від пацієнтів І та ІІ груп, сприяли конструкційні особливості стандартного абатменту та відсутність можливості відтворення анатомічних особливостей природного профіля прорізування ортопедичних конструкцій виготовлених мануальним, традиційним шляхом. Натомість мінімальну втрату висоти маргінальної КТ впродовж усього терміну досліджень відмічено в ІІ групі, у якій було застосовано удосконалений алгоритм БП на ДІ з гвинтовою фіксацією ортопедичних конструкцій з рівня мезоструктури мульти-юніт абатменту із виготовленням індивідуалізованих гібридних коронок з використанням CAD/CAE/CAM технологій. Застосування мульти-юніт абатментів дозволило герметично закрити доступ до шахти ДІ та усі подальші етапи протезування проводити на рівень вище від шахти ДІ. Зокрема, в ІІ групі дослідження відсутність інфікування шахти ДІ ротовою рідиною під час проведення етапів протезування, мінімізація травми маргінальної кістки, окістя та м’яких тканин навколо ДІ при отриманні відбитків, фіксації тимчасових та постійних конструкцій ЗП, а також авторський алгоритм відтворення природного профілю прорізування зубів дозволили зберегти достовірно більший (р˂0,05) об’єм КТ навколо ДІ через 12 та 24 міс. у порівнянні із І групою, де використовували титанові платформи і персоналізовані конструкції абатментів і профілів прорізування ЗП, та ІІІ групою, у якій використовували стандартні абатменти з рівня шахти ДІ та традиційні конструкції ЗП. Результати віддалених клінічних досліджень продемонстрували високу ефективність запропонованого комплексу лікувальних заходів і раціональність його складових за наведеним алгоритмом у пацієнтів І та ІІ груп, порівняно до традиційних підходів у пацієнтів ІІІ групи. Зокрема, втрата висоти періімплантних м’яких тканин через 12 та 24 міс. після проведення дентальної імплантації була достовірно нижчою (p<0,05) у пацієнтів І та ІІ груп, порівняно до ІІІ групи. У ІІ групі через 12 та 24 міс. втрата м’яких тканин навколо ДІ була достовірно нижчою (p<0,05), у порівнянні із І групою. Висновки. Призначення стоматологічним хворим запропонованого комплексу фармакологічного супроводу на етапі дентальної імплантації і безпосереднього протезування на ДІ, який містив – препарат німесуліду, комплексний препарат бромелаїну, трипсину, у поєднанні з рутозид тригідратом, а також препарат трометамолу декскетопрофену, дозволило здійснити превенцію індукованої запаленням резорбції КТ в місцях хірургічної травми кістки і м’яких тканин, сприяло мінімізації втрати висоти маргінальної КТ навколо ДІ. Зокрема, у пацієнтів І та ІІ груп, яким було застосовано запропонований комплекс фармакологічного супроводу, втрата КТ в перші 6 міс. після втручання була достовірно меншою (p<0,05) (І група – 0,15±0,04 мм, ІІ група – 0,10±0,02 мм), а коефіцієнт стабільності імплантату (КСІ) вірогідно (p<0,05) більшим, на відміну від пацієнтів ІІІ групи (втрата КТ 0,66±0,03 мм, КСІ 79,06±0,54 од.), у яких фармакологічний супровід містив мелоксикам та ібупрофен, дії котрих було недостатньо для повноцінної превенції індукованої травмою та запаленням локальної резорбції маргінальної кістки навколо встановлених ДІ, і як наслідок переваги процесів резорбції КТ над її утворенням. За результатами віддалених (через 12 та 24 міс.) клінічних та рентгенологічних досліджень у пацієнтів І і ІІ груп, яким був застосований ідентичний за складом авторський комплекс фармакологічного супроводу і розроблений персоналізований протокол безпосереднього протезування на дентальних імплантатах, встановлено вірогідні відмінності у показниках втрати кісткової та м’яких тканин навколо ДІ між цими групами. Доведено, що застосування персоналізованого протоколу безпосереднього протезування на дентальних імплантатах з рівня мезоструктур мульти-юніт абатментів у пацієнтів ІІ групи дозволило попередити багаторазове травмування маргінальної кістки, окістя і слизової оболонки навколо ДІ при виконанні рутинних ортопедичних маніпуляцій на клінічних етапах виготовлення тимчасових та постійних конструкцій зубних протезів. Внаслідок чого, саме в ІІ групі встановлені достовірно нижчі (р<0,05) показники втрати кісткової та м’яких тканин навколо ДІ через 12 і 24 міс. після дентальної імплантації і безпосереднього протезування, у порівнянні з І групою дослідження. Запропонований авторський протокол безпосереднього протезування на дентальних імплантатах з використанням сучасних CAD/CAE/CAM технологій дозволив персоналізовано відтворити профіль прорізування як у втрачених природних зубів. При його застосовані у пацієнтів ІІ групи з рівня мульти-юніт абатментів через 24 міс. було отримано достовірно кращі (р<0,05) результати зі збереження висоти періімплантної кісткової тканини та об’єму оточуючих м’яких тканин, порівняно до традиційних методів протезування, застосованих у пацієнтів ІІІ групи.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://lib.inmeds.com.ua:8080/jspui/handle/lib/3393
ISSN: 1992-576X
Розташовується у зібраннях:Кафедра ортопедичної стоматології



Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.