Сучасні аспекти діагностики та хірургічного лікування травм дванадцятипалої кишки

Abstract

Тупі та проникаючі травми живота характеризуються помітним рівнем смертності від крововиливів та сепсису[1]. Діагностика і лікування пошкоджень дванадцятипалої кишки (ДПК) є однією із складних проблем невідкладної хірургії живота, незважаючи на те, що ці пошкодження є рідкісними і становлять 0,2 – 0,6% від травм загалом та 1 – 4,7% від усіх травм живота [2 – 4]. Поєднані ушкодження зустрічаються у 68 – 86,5% пацієнтів, а ушкодження великих судин виникають у 23 – 40% пацієнтів. Наявність та тип супутніх ушкоджень значно впливають на результати лікування травм ДПК [5 – 9]. Проникаюча травма живота є причиною ушкодження ДПК у 53,6 – 90% дорослих пацієнтів [10]. В останні роки намітилася тенденція до збільшення частоти ушкоджень ДПК, що насамперед пов’язано зі збільшенням кількості поранень живота холодною та вогнепальною зброєю, автодорожніх травм, падінь з висоти (кататравма), травм, отриманих у збройних конфліктах, тощо [11, 12]. Діагностичні й тактичні помилки при наданні допомоги постраждалим з ушкодженнями ДПК у 25,0 – 72,5% із них призводять до розвитку загрозливих для життя ускладнень в ранньому післяопераційному періоді через те, що ушкодження ДПК часто зустрічаються в поєднанні з ушкодженнями підшлункової залози (ПЗ), рідше – інших органів черевної порожнини та заочеревинного простору і судин, особливо при травмах, отриманих у збройних конфліктах [13]. Зі зрозумілих причин бойові поранення під час збройних конфліктів суттєво вирізняються за тяжкістю і частотою. Незважаючи на те, що дана проблематика достатньо вивчена, залишається багато питань, які потребують дослідження. В основному вивченням вогнепальних поранень займаються військові хірурги. Лікувальна тактика при вогнепальних пораненнях розподілена на різні етапи за часом і дислокацією. Надання допомоги також залежить від медичних обставин, розвитку та локалізації бойових дій. Якщо ж вони розвиваються в міських умовах, тоді, звичайно, є можливість проведення лікувальних заходів у відповідних стаціонарах. Існує ряд факторів, що можуть приводити до різних результатів лікування цих хворих.