Недиференційована дисплазія сполучної тканини у хворих з неспроможністю швів анастомозів порожнистих органів травлення.

Abstract

Мета. Покращення результатів лікування хворих з неспроможністю швів анастомозів порожнистих органів травлення шляхом визначення ролі недиференційованої дисплазії сполучної тканини (НДСТ) у розвитку цього ускладнення, оцінки поширеності та напрацювання інформативних критеріїв діагностики НДСТ. Матеріали і методи. Об’єктом ретро– та проспективного дослідження були 42 хворих з неспроможністю швів анастомозів, яких лікували в Національному інституті хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова, та 20 практично здорових людей (контрольна група), порівнянних за віком і статтю з досліджуваними пацієнтами. Зі спеціальних лабораторних досліджень використовували визначення вмісту прокальцитоніну сироватки крові та С–реактивного білка. Стан метаболізму сполучної тканини оцінювали за вмістом у сироватці крові вільного оксипроліну та рівнем глікозаміногліканів у сечі. Результати. Виявлено, що найбільш інформативними фенотипічними маркерами НДСТ у хворих з неспроможністю швів анастомозів порожнистих органів травлення є вісцеральний (78,6%), судинний (73,8%) та аритмічний (54,7%) синдроми. Встановлено, що пряму кореляцію рівня біохімічних маркерів біодеградації колагену та ступеня тяжкості НДСТ можна використовувати для прогнозування розвитку та перебігу ускладнень у хворих з неспроможністю швів анастомозів порожнистих органів травлення. Тяжкий ступінь НДСТ у хворих з неспроможністю міжкишкових анастомозів, ускладненою розповсюдженим перитонітом, є несприятливою прогностичною ознакою та на 87,5% збільшує смертність. Висновки. Наявність НДСТ у хворих з неспроможністю анастомозів порожнистих органів травлення є обтяжуючим коморбідним фактором, який необхідно враховувати, вибираючи адекватну хірургічну тактику та комплексне патогенетично обґрунтоване лікування.