Результати лапароскопічного лікування структури мисково-сечовідного сегмента у поєднанні із сечокам'яною хворобою.

Abstract

Структура мисково-сечовідного сегмента (МСС) – одна з найпоширеніших патологій в урології. Досить часто в урологічній практиці звуження МСС супроводжується ще й сечокам’яною хворобою (СКХ). У дорослих, за даними різних авторів, поєднання таких двох серйозних патологій фіксують у 16–25% спостережень. Протягом довгого періоду реконструктивно-пластичні операції на МСС належали до розряду складних оперативних втручань, потребували довготривалого інтубаційного наркозу, супроводжувались широким розтином заочеревинного простору з ретельним виділенням зони МСС. Пацієнти довгий час перебували в стаціонарі. Прогрес у розробленні ендоскопічного обладнання сприяв активному впровадженню в клінічну практику малоінвазивних методик. На сьогодні все більше урологів надають перевагу різним методам лапароскопічної пластики стриктур МСС. Проте як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі, робіт, де були б представлені переваги, ускладнення, недоліки лапароскопічної пластики МСС у поєднанні з лапароскопічною пієлолітотомією у хворих зі стриктурами МСС, ускладненими СКХ, мало. Мета дослідження: аналіз та оцінювання ефективності застосування лапароскопічної пластики МСС у поєднанні з лапароскопічною пієлолітотомією у пацієнтів з обструкцією МСС, ускладненою СКХ. Матеріали та методи. Був проведений аналіз лікування хворих зі стриктурами МСС у поєднанні з СКХ. За період 2013–2019 р. у клініці ДУ « Інститут урології НАМН України» лапароскопічно прооперований 41 пацієнт (25 чоловіків та 16 жінок) із зазначеною вище патологією. Вік пацієнтів становив від 18 до 66 років. Довжина стриктур – від 0,3 до 1 см. Розміри конкрементів варіювали від 0,5 до 1,5 см. В однієї пацієнтки був виявлений коралоподібний камінь розміром 8,6 см. Усім пацієнтам проведена лапароскопічна пластика МСС за методом Хайнса-Андерсена у поєднанні з пієлолітотомією. Ускладнень не було. Середня тривалість перебування хворих у стаціонарі становила 5,4 доби. Результати. У віддалений післяопераційний період рецидиву стриктури МСС та каменеутворення виявлено не було, відзначали стабілізацію або поліпшення секреторної функції нирки на боці проведеної пластики. Ефективність застосування даного методу становила 90,2%, що дозволяє вважати його методом вибору у лікуванні зазначеної вище патології. Заключення. Застосування лапароскопічної пластики у поєднанні з лапароскопічною пієлолітотомією дало можливість досягнути хороших клінічних результатів як у найближчий, так і у віддалений післяопераційний період. Своєчасно проведене оперативне втручання дозволило досягнути позитивних результатів у всіх пацієнтів із гідронефротичною трансформацією, обумовленою стриктурою МСС і ускладненою СКХ.