ПОРІВНЯННЯ ЧАСТОТИ ВИЯВЛЕННЯ ОКРЕМИХ РЕНТГЕНОЛОГІЧНИХ ОЗНАК ПРИ ХРОНІЧНОМУ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНОМУ СИНУСИТІ ГРИБКОВОГО ТА НЕГРИБКОВОГО ҐЕНЕЗУ

Abstract

Основним методом передопераційної діагностики грибкових тіл є комп’ютерна томографія. Рентгенологічним маркером, що дозволяє ідентифікувати хронічний синусит грибкового ґенезу є затемнення з гіперінтенсивними включеннями. Чутливість вказаного критерію при грибкових тілах складає близько 80%. Також, маркером хронічного риносинусита, що важко піддається лікуванню є реактивні зміни кісткової стінки синуса – «остеїт». Проте вказаний рентгенологічний симптом зустрічається також і при синуситах, що супроводжуються грибковими тілами, хоча у цих випадках, як відомо, після хірургічного втручання переважно відмічається повне одужання. Мета дослідження – вивчити частоту виявлення рентгенологічних ознак остеїту та ділянок підвищеної рентгенологічної щільності в просвіті верхньощелепних синусів у пацієнтів із хронічними синуситами грибкової та негрибкової етіології, з метою уточнити діагностичну значимість цих симптомів в диференційній діагностиці генезу виявленої патології синусів. Представлено результати ретроспективного вивчення даних комп’ютерної томографії 60 осіб з діагнозом хронічний верхньощелеповий синусит (30 – негрибкового походження та 30 – із виявленим інтраопераційно в просвіті синусу грибковим тілом). У осіб із хронічним риносинуситом негрибкової природи, гіперінтенсивні включення у просвіті синуса виявлені у 13,3% пацієнтів, а ознаки остеїту – у 36,7%, що достовірно рідше ніж у групі пацієнтів з грибковим процесом, 83,3% та у 80% відповідно (р <0,05). При чому, наявність обох вищевказаних симптомів спостерігалось у 63,3% обстежених з групи хронічного риносинусита при наявності грибкового тіла в просвіті синуса та у 6,7% випадків хронічного риносинуситу негрибкової етіології. Вираженість остеїту згідно KOS, у пацієнтів із наявністю грибкового тіла в синусі – 0,71±0,15 балів, а у осіб без наявності грибка – 0,55±0,2. Частота виявлення рентгенологічних ознак остеїту у пацієнтів з хронічним синуситом з грибковими тілами верхньощелепного синусу складає 80%, що співставимо з частотою виявлення гіперінтенсивних включень в просвіті синуса у цих пацієнтів (83,3%), і є суттєво більшою, ніж у пацієнтів з хронічним синуситом не грибкової етіології. Наявність рентгенологічних ознак остеїту кісткової стінки верхньощелепного синусу при комп’ютерній томографії необхідно розцінювати як додатковий симптом в диференційній діагностиці верхньощелепного синуситу грибкової природи.