ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТІВ З КІСТАМИ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНИХ СИНУСІВ ПІСЛЯ ЕНДОСКОПІЧНОЇ СИНУСОТОМІЇ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ХІРУРГІЧНОГО ДОСТУПУ

Abstract

Актуальність: Єдиний радикальний спосіб лікування пацієнтів з кістами навколоносових синусів – хірургічний. На даний час існують різні варіанти доступу, що застосовуються при гайморотомії, і кожен з них по різному впливає на якість життя пацієнтів. Мета дослідження: Порівняти вплив на якість життя пацієнтів гайморотомії з різними варіантами хірургічного доступу. Методи і матеріали: Обстежено 110 осіб, яким виконувалась ендоскопічна гайморотомія з приводу кіст верхньощелепного синусу. За обраним доступом пацієнти розподілені на 3 групи: 1-а група – мікрогай-моротомія (сублабіальний доступ) (35 осіб), 2-а група – антростомія через середній носовий хід (35 осіб), 3-я група – інфратурбінальна гаймортомія (40 осіб). Для оцінки якості життя пацієнтів використали валідовану нами україномовну версію анкети SNOT-22. Отримані результати та їх обговорення: В ранньому періоді після гайморотомії відмічається достовірне погіршення якості життя пацієнтів, яке було більш вираженим в групах 1 та 2 і складало, відповідно, Ʃмікро 2 45,3±1,3 та Ʃантр 2 42,1±1,2, а у пацієнтів 3-ї групи воно було суттєво меншим – Ʃінфр 2 21,4±0,9 (р<0,05). Загальний бал вушних/фаціальних симптомів на 3-ю добу після мікрогайморотомії складав 7,3±1,9 балів, що в 1,7 рази вище, ніж у пацієнтів 2-ї групи та в 6 разів вище – ніж у пацієнтів 3-ї групи. За ринологічними симптомпами найбільший вплив на якість життя відмічено у пацієнтів, яким в якості доступу було обрано антростомію (12,3±1,7 балів), що в 1,8 рази більше, ніж при мікрогаймортомії та в 2,3 рази більше – ніж при інфратурбінальному доступі. Висновки: Гайморотомія інфратурбінальним доступом у порівнянні з сублабіальним та з антростомією через середній носовий хід за даними опитування SNOT-22 відрізняється найменшим впливом на якість життя пацієнтів. У ранньому післяопераційному періоді після ендоскопічної гайморотомії з доступом через антростому відмічається погіршення якості життя пацієнтів переважно за рахунок ринологічних скарг, тоді як при сублабіальному доступі – за рахунок вушних/фаціальних скарг.