ЛІКУВАЛЬНА ТАКТИКА ПРИ КІСТАХ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНИХ СИНУСІВ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЗАПЛАНОВАНОЮ ДЕНТАЛЬНОЮ ІМПЛАНТАЦІЄЮ

Abstract

Вступ: Сучасний підхід до лікування кіст верхньощелепного синусу передбачає хірургічне втручання при наявності клінічно значимих кіст, а у інших випадках – спостереження. Під час виконання синусліфтингу кісти верхньощелепних синусів є фактором ризику розвитку ускладнень. Мета дослідження: підвищення ефективності лікування пацієнтів з кістами верхньощелепного синусу, яким планується виконання дентальної імплантації. Методи і матеріали: Вивчено результати дентальної імплантації у 124 пацієнтів з кістами верхньощелепного синусу з метою обґрунтування доцільності видалення перед синусліфтингом не лише кіст, що супроводжуються скаргами? а також тих, що розміщені на відстані до 10 мм від ділянки планованої імплантації.

Отримані результати і їх обговорення: Перфорації мембрани Шнайдера при синусліфтингу відмічаються у 12,1% пацієнтів. Видалення перед виконанням синусліфтингу кіст, що розміщені в межах 10 мм від ділянки дентальної імплантації, дозволило знизити частоту перфорацій мембрани Шнайдера в 2,7 рази, а інших ускладнень – в 3,7 рази. Висновки: При визначенні тактики лікування пацієнтів з кістами верхньощелепного синуса, яким планується дентальна імплантація, слід враховувати локалізацію кісти в синусі та її співвідношення з остіомеатальним комплексом та ділянкою дентальної імплантації. Видалення кіст верхньощелепного синусу, що розміщені над ділянкою запланованої дентальної імплантації та в межах 10 мм від неї дозволяє зменшити частоту ускладнень синусліфтингу.