Корекція десикації очеревини, зумовленої карбоксиперитонеумом та гострою тонкокишковою непрохідністю в експерименті.

Abstract

Мета. Дослідити окремі особливості стану парієтальної очеревини під впливом напруженого карбоксиперитонеуму у тварин з 12–годинною гострою тонкокишковою непрохідністю (ГТКН). Матеріали і методи. Проаналізовані результати дослідження стану парієтальної очеревини у 36 білих щурів–самців в умовах напруженого карбоксиперитонеуму. У тварин 1–ї групи застосовували карбоксиперитонеум, створюючи внутрішньочеревний тиск 9 – 10 мм рт. ст., протягом 2 год з фракційною його зміною через 20 хв протягом 10 с. У тварин 2–ї групи, на відміну від 1–ї, дослідження проводили в умовах 12–годинної ГТКН. Тваринам 3–ї групи, на відміну від 2–ї, попередньо вводили чотирикомпонентну дисперсну суміш з експозицією 15 хв. Результати. Через добу після застосування напруженого карбоксиперитонеуму у піддослідних тварин спостерігали зменшення товщини парієтальної очеревини до (25,76 ± 2,32) мкм, середнього діаметра ядер мезотеліоцитів до (5,46 ± 0,48) мкм та чисельної щільності мезотеліоцитів до (12,96 ± 1,09) на 1 мм2, що поєднувалось зі зростанням концентрації різнофазних токсичних продуктів ліпопероксидації та проявами антиоксидантної ферментопатії. Дані процеси суттєво поглиблювались в умовах 12–годинної ГТКН. Застосування чотирикомпонентної дисперсної суміші суттєво ослаблювало агресивні наслідки внутрішньочеревних чинників та сприяло зростанню компенсаторних властивостей парієтальної очеревини. Висновки: Використання двогодинного напруженого карбоксиперитонеуму призводить до десикації парієтальної очеревини у піддослідних тварин та підвищує в ній концентрацію токсичних продуктів ліпопероксидації і знижує концентрацію супероксиддисмутази та каталази, що вірогідно погіршується в умовах 12–годинної ГТКН. Внутрішньочеревне введення чотирикомпонентної дисперсної суміші вірогідно підвищує протекторні властивості парієтальної очеревини в умовах 12–годинної ГТКН.