Двадцятирічний досвід операції легеневого аутографта.

Abstract

В роботі проаналізовано результати операції заміни аортального клапана власним клапаном легеневої артерії (операція легеневого аутографта) у пацієнтів з аортальними вадами, представлено власні модифікації хірургічних технік. Мета роботи – проаналізувати двадцятирічний досвід операції легеневого аутографта, визначити причини дисфункції аутографта у віддаленому періоді, оцінити вплив методики укріплення кореня аорти на результати операції. Матеріал дослідження становили 200 послідовних пацієнтів різних вікових груп, яким виконана операція легеневого аутографта за період з 1996 по 2017 р. У 127 пацієнтів використовували власні хірургічні модифікації з укріплення кореня аутографта і формування нової легеневої артерії. Результати. За період спостереження виживаність склала 95,3%, 92,1% і 92,1% через 1, 10 та 15 років відповідно. Виявлено такі фактори ризику летальності: вік пацієнтів до 1 року, збільшення часу перетискання аорти та штучного кровообігу. Ризик достовірно зменшувався при використанні власних хірургічних модифікацій. Неоаортальна недостатність (неоАІ) спостерігалась: до 1-го ступеня (мінімальна) – у 130 (76%) пацієнтів, до 2-го ступеня (до невеликої) – у 25 (15%), до 3-го ступеня (помірно виражена) – у 10 (6%), вище 3-го ступеня (виражена) – у 5 (3%). Виявлено такі предиктори збільшення ризику дисфункції ауто-графта: вік пацієнтів (його збільшення призводило до збільшення ризику виникнення неоАІ (р=0,001)), доопераційний клінічний стан (ФК за NYHA), тривалість операції (р=0,002). Застосування модифікацій укріплення кореня неоаорти знижувало ризик виникнення неоАІ (р=0,002). Висновки. Використання легеневого клапана як аортального протеза забезпечує ріст неоаортального кореня, низьку частоту дисфункції аортального клапана та низьку частоту повторних втручань на ньому. Розроблені модифікації операції показали свою ефективність, значно покращивши безпосередні та віддалені результати.