ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО КОРЕКЦІЇ ГІПЕРПРОЛАКТИНЕМІЇ У ДІВЧАТ- ПІДЛІТКІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ МЕНСТРУАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ.

Abstract

Мета дослідження: порівняльний аналіз гормонального профілю пацієнток із порушеннями менструальної функції на фоні гіперпролактинемії в періоді статевого дозрівання після застосування різних методик лікування. Матеріали та методи. Проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження 94 дівчат-підлітків у періоді становлення менструальної функції. Середній вік пацієнток склав 14,0 ± 1,5 роки. Відповідно до тактики ведення, учасниці були розподілені на групи: І група (основна) – дівчата з порушеннями менструального циклу на фоні гіперпролактинемії в періоді статевого дозрівання, в яких застосовувався запропонований авторами дослідження диференційований підхід (n = 33); ІІ група (порівняння)

– дівчата з порушеннями менструального циклу на фоні гіперпролактинемії в періоді статевого дозрівання, які отримували загальноприйняте лікування (n = 31); ІІІ група (контрольна) – здорові дівчата в періоді статевого дозрівання (n = 30). Для дівчат з вираженим дефіцитом маси тіла була рекомендована висококалорійна збалансована дієта, посилена білками, а також психотерапія; з недостатньою масою тіла – висококалорійна збалансована дієта, посилена білками; з нормальною і надлишковою масою тіла – фізичні тренування. За високих рівнів особистісної та ситуаційної тривожності рекомендувалася комплексна антистресова терапія. З метою корекції рівня пролактину і нормалізації менструальної функції у дівчат-підлітків застосовувався препарат Циклодинон® із м’якою дофамінергічною дією. Результати. Отримані дані свідчили про зниження оваріального резерву у дівчат із порушеннями менструальної функції на фоні гіперпролактинемії вже з підліткового віку. В результаті лікування динаміка зменшення рівня пролактину у дівчат із гіпер- і гіпоменструальним синдромами та аменореєю в І групі була швидшою порівняно з ІІ групою. У пацієнток із гіперменструальним синдромом рівень пролактину не відрізнявся від такого у здорових дівчат вже через 3 місяці від початку терапії; з гіпоменструальним синдромом та аменореєю – через 6 місяців; терапевтичний ефект зберігався впродовж усього першого року спостереження. Висновки. В результаті лікування виявлено вдвічі більшу ефективність диференційованого підходу до ведення пацієнток із порушеннями менструального циклу на фоні гіперпролактинемії в періоді статевого дозрівання порівняно із загальноприйнятими методами лікування.