ПЛАЦЕНТАРНА ДИСФУНКЦІЯ ЯК ПРЕДИКТОР НЕВИНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ.

Abstract

Стаття розглядає можливості впливу на формування плаценти з метою подальшого запобігання виникненню незворотної плацентарної дисфункції та попередження втрати вагітності. Стан ендометрія перед заплідненням є прогестеронозалежним. Саме прогестерон, з усіма його протекторними механізмами, відноситься до одного з найважливіших гормонів, який бере участь в процесі інвазії трофобласту. Від того, як перебігатиме цей процес, залежить перебіг вагітності, адже він як прогнозує її зародження, так і чітко регулює її розвиток. Лише за достатньої гестагенної насиченості організму жінки можливо досягти адекватного функціонування плаценти для забезпечення успішного розвитку вагітності до пологів в строк. Для цього доцільним є проведення первинної профілактики – призначення прогестерону за 2–3 місяці до планованої вагітності. З цією метою в клінічній практиці використовують мікронізований прогестерон (Утрожестан), який має найбільш достатню доказову базу та використовується в усіх розвинутих країнах світу. Призначення Утрожестану на етапі прегравідарної підготовки, на ранніх строках вагітності і можливість його використання на пізніх строках дає можливість дотримуватися принципу послідовності терапії природним гормоном вагітності. Інтравагінальний шлях введення створює умови для повноцінної імплантації та нормалізації імунного статусу пацієнтки за рахунок вироблення PIBF. Перевагами використання вагінального прогестерону є: адресна доставка до органів-мішеней, забезпечення стабільного гормонального фону в сироватці крові, відсутність гепатотоксичності, можливість застосування в жінок із екстрагенітальною патологією. За інтровагінального введення Утрожестан досягає максимальної концентрації в усіх шарах матки вже через 4 години. Важливо відзначити, що на сьогоднішній день Утрожестан є єдиним гестагенним препаратом, офіційно зареєстрованим в Україні для профілактики передчасних пологів у жінок груп ризику, що забезпечує лікарям необхідну юридичну захищеність і в разі необхідності дозволяє призначати препарат від етапу прегравідарної підготовки аж до 36 тижнів вагітності.