ПЕРИНАТАЛЬНІ ВТРАТИ В АНАМНЕЗІ ЯК ФАКТОР ПОРУШЕННЯ АДАПТАЦІЇ ПЛОДА.

Abstract

У літературі зустрічається дуже багато робіт, присвячених прогнозуванню хронічної гіпоксії плода, яке базується на оцінці стану системи мати-плацента-плід такими методами, як УЗД, доплерометрія, кардіотокографія, дослідження фетоплацентарних гормонів і білків; впроваджені окремі імунологічні, біохімічні, гемостазіологічні і функціональні маркери. Однак прогностична значущість більшості з цих методик недостатня за стандартами доказової медицини, вони не мають комплексного патогенетично обґрунтованого підходу. У зв'язку з цим пошук нових методів своєчасного прогнозування і доклінічного виявлення гіпоксії плода продовжує залишатися пріоритетним напрямком акушерства та перинатології. Перспективним методом дослідження взаємозв'язків системи мати-плацента-плід може стати кардіоінтервалографія, яка дозволяє провести синхронну реєстрацію та оцінку стану функціональних систем матері і плода. Про високу ймовірність таких взаємозв'язків свідчать дослідження, проведені в цьому напрямку. Мета роботи – оцінити порушення адаптації плода та новонародженого, визначити перинатальні наслідки при обтяженому акушерському анамнезі. Було обстежено 200 вагітних з перинатальними втратами в анамнезі (основна група) та 100 вагітних без перинатальних втрат в анамнезі (контрольна група). За результатами кардіоінтервалографії плода в жінок із перинатальними втратами в анамнезі стан регуляції вегетативної нервової системи плода характеризується тенденцією до гіперсимпатикотонії, напруженням адаптаційних систем у плода в 66,0% випадків. У 10,0% жінок гіпернапруження регуляційних систем плода переходило в стадію виснаження і зриву адаптації, що підтверджено діагнозом дистрес плода (24,0%). Оцінка стану плода з проведенням автоматичного аналізу кардіотокограми за критеріями Доуза-Редмана показала значення короткої варіабельності STV < 4 у 89,6% жінок із дистресом плода. Сумарна оцінка біофізичного профілю плода склала 4,43 ± 0,31 балу. Результати проби Гаускнехт були меншими від 15 с, а в найтяжчих випадках знижувались до 5–7 с. 76,1% дітей після перенесеного внутрішньоутробного дистресу народжуються у стані асфіксії, що обумовлює високу частоту синдромів дезадаптації: найчастіше спостерігаються порушення ЦНС (73,9%) та дезадаптація серцево-судинної системи (41,3%).