Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://lib.inmeds.com.ua:8080/jspui/handle/lib/2799
Назва: ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПЕРВИННОЇ ВІДКРИТОКУТОВОЇ ГЛАУКОМИ І ПРОГРЕСУВАННЯ ГЛАУКОМНОЇ ОПТИЧНОЇ НЕЙРОПАТІЇ: 3 МІСЯЦІ СПОСТЕРЕЖЕНЬ
Автори: Могілевський, С.Ю.
Сердюк, А.В.
Дата публікації: 2019
Видавництво: Р45 «РЕФРАКЦІЙНИЙ ПЛЕНЕР`19»: науково-практична конференція з міжнародною участю 17-19 жовтня 2019 року: збірник праць / під редакцією професора С. О. Рикова // Київ. - 2019. - 109с.
Короткий огляд (реферат): Актуальність. Не дивлячись на успіхи сучасного консервативного, лазерного та хірургічного лікування, первинна глаукома залишається однією з найбільш актуальних проблем офтальмології (Алифанова Т.А., 2013; Егоров В.В., Постулаев А.В., 2017; Новицький І.Я., 2018). Кількість хворих на первинну глаукому в світі, за даними ВООЗ, коливається від 60,5 до 105 млн, при цьому в найближчі 10 років ця кількість може збільшитись на 10 млн (Quigley H.A., Bromar A.T., 2006). Первинна відкритокутова глаукома (ПВКГ) – мультифакторне захворювання, що призводить до специфічного ураження зорового нерва – глаукомної оптичної нейропатії (ГОН). Найбільш значимим фактором ризику розвитку ПВКГ і в подальшому ГОН є підвищений внутрішньоочний тиск (ВОТ). Нажаль, ВОТ – один з небагатьох факторів ризику розвитку ПВКГ та ГОН, на який ми можемо контрольовано впливати. В цьому плані найбільш ефективним методом лікування залишається хірургічний. Але і його виконання залишає великий відсоток випадків, в яких прогресування ГОН не вдається зупинити навіть при стійкій і довгостроковій нормалізації ВОТ. Мета. Дослідити вплив різних технологій хірургічного лікування первинної відкритокутової глаукоми на прогресування глаукомної оптичної нейропатії. Матеріал і методи. В нашому дослідженні брали учать 150 хворих (150 очей) з ПВКГ. Чоловіків було 72, жінок – 78; вік пацієнтів коливався від 39 до 69 років і в середньому склав 58,5±2,7. Рівень ВОТ коливався від 15,0 до 34,0 мм рт. ст. і в середньому склав 28,5±3,0 мм рт. ст. з місцевим використанням гіпотензивних препаратів. Гострота зору коливалась від 0,1 до 1,0. Всім хворим виконували в динаміці візометрію, статичну периметрію Hamphrey, тонометрію, біомікроскопію, гоніоскопію, офтальмоскопію, ультразвукове дослідження та оптичну когерентну томографію. Стадію захворювання виставляли згідно класифікації первинної глаукоми Нестерова-Уніна (1977) та класифікації периметричних змін глаукоми (Курышева Н.И., 2006; Нестеров А.П., 2014; Aasaman P., Heijl A., 1996;). Пацієнти були поділені на 2 групи спостереження. Хворим першої групи спостереження (69 очей) була виконана трабекулектомія (ТЕК) з імплантацією микрошунта Ex-Press. Хворим другої групи спостереження (81 око) була виконана глибока непроникаюча склеректомія (НГСЕ). Вивчали прогресування ГОН після виконання ТЕК з імплантацією мікрошунта Ex-Press та НГСЕ. Строк спостереження – 3 місяці. Результати. При обстеженні пацієнтів 1 групи спостереження в ранньому післяопераційному періоді (1 и 7 доба після втручання) були встановлені наступні ускладнення: запальні, різного ступеня вираженості (28,9%); синдром мілкої передньої камери (11,6%); гіпотонія (17,4%); гіпертензія (10,14%) і гіфема до 3 мм (8,7%). В другій групі спостереження в ранньому післяопераційному періоді були відмічені ускладнення запального характеру у вигляді опалесценції вологи передньої камери чи іридоцикліту незначного ступеня вираженості (11,1%); гіпертензія (18,51%); гіфема (6,1%). Під впливом консервативного лікування та адекватних маніпуляцій всі ранні післяопераційні ускладнення в обох групах спостереження були куповані. При обстежені першої групи спостереження через 1 місяць після операції було встановлено, що ВОТ був нормальним на всіх очах (100%) без використання місцевих гіпотензивних препаратів. Межі поля зору збереглись на доопераційному рівні чи розширилися у 97,1% випадків, звузились – у 2,9%. На цих очах, за даними статичної периметрії и ОКТ, визначалось прогресування ГОН. При обстежені 2 групи пацієнтів було встановлено, що ВОТ був нормальним на 78 очах (96,3%), нормальним із використанням місцевих гіпотензивних препаратів – на 3 очах (3,7%). Межі поля зору збереглись на доопераційному рівні чи розширилися на всіх очах (100%). При обстежені першої групи спостереження через 3 місяці після операції було встановлено, що ВОТ був нормальним на всіх очах (100%) без використання місцевих гіпотензивних препаратів. Межі поля зору збереглись на доопераційному рівні чи розширилися у 95,65% випадків, звузились – у 4,35%. На цих очах, за даними статичної периметрії и ОКТ, визначалось прогресування ГОН. При обстежені 2 групи пацієнтів було встановлено, що ВОТ був нормальним на 76 очах (93,83%), нормальним із використанням місцевих гіпотензивних препаратів – на 4 очах (4,94%), помірно підвищеним – на 1 оці (1,23%). Межі поля зору збереглись на доопераційному рівні чи розширилися на 79 очах (97,53%), звузились на 2 оці (2,47%). На цьому оці за даними статичної периметрії и ОКТ, визначалось ознаки прогресування ГОН. Висновки. 1. Хірургічні методи лікування ПВКГ як фістулізуючого типу із використанням мікрошунта Ex-Press, так і непроникаючого типу дозволили нормалізувати ВОТ при строках спостереження 3 місяці. 2. В рані строки спостереження імплантація шунта Ex-Press при даному обсязі досліджень не дала переваг в плані гіпотензивного ефекту в порівнянні з НСГЕ. 3. Нормалізація ВОТ через 3 місяці після оперативного лікування не забезпечила стабілізацію глаукомного процесу у всіх випадках після різних видів оперативного втручання.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://lib.inmeds.com.ua:8080/jspui/handle/lib/2799
Розташовується у зібраннях:Кафедра офтальмології

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Рефракціи_нии_ пленер 2019, стр. 55-57.pdf982.04 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.