СЕГМЕНТАРНА ЕЛЕКТРОСТИМУЛЯЦІЯ ТА БАЗОВА ФАРМАКОТЕРАПІЯ В ЛІКУВАННІ ХРОНІЧНОГО ПРОСТАТИТУ/СИНДРОМУ ХРОНІЧНОГО ТАЗОВОГО БОЛЮ

Abstract

Мета дослідження: оцінка ефективності й безпечності сегментарного впливу синусоїдального електричного струму самостійно і в комплексі з базовою фармакотерапією в лікуванні хронічного простатиту/синдрому хронічного тазового болю (ХП/СХТБ).

Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 64 пацієнта з ХП/СХТБ, які були порівну рандомізовані на дві групи. Пацієнти заповнювали анкети NIH-CPSI, PHQ-9, GAD-7. Імуноферментним методом виявляли зміни концентрації тестостерону, дигідротестостерону (ДГТ) і простатоспецифічного антигену (ПСА) у крові, а також цитокінів еякуляту. Усі пацієнти отримували сегментарну електростимуляцію, яку проводили за допомогою апарата «Ампліпульс», 10 сеансів по 15 хв. Пацієнти групи 2 додатково отримували базову фармакотерапію. Остання включала диклофенак натрію (Диклоберл® ретард, 100 мг/день, перорально, 2 тиж), тамсулозин модифікованого вивільнення (Флосін®, 0,4 мг/день, перорально, 1 міс), екстракт плодів пальми Serenoa repens (Простамол® Уно, 320 мг/день, перорально, 6 міс). Лікування призначали незалежно від наявності та ступеню вираженості симптомів ХП/СХТБ. Клінічно значущим вважали зменшення показника NIH-CPSI на 6 балів, PHQ-9 – на 6 балів, GAD-7 – на 5 балів.

Результати. Значуще зменшення симптомів простатиту спостерігали в обох групах вже через 2 тиж, що зберігалося протягом усього періоду спостереження (6 міс). У пацієнтів групи 2, на відміну від групи 1, відзначено статистично значуще збільшення рівня тестостерону, зменшення ДГТ і ПСА крові, cуттєве зниження концентрації прозапального цитокіну в еякуляті (інтерлейкіну 1β), поряд зі збільшенням вмісту протизапального цитокіну (інтерлейкіну 10), значуще поліпшення показників депресії і тривоги. Клінічна ефективність електротерапії становила 47 % і 34 % (на 2 тижні і 6 місяці лікування, відповідно). Поєднання електротерапії з базовою фармакотерапією знизило інтенсивність симптомів простатиту значно більше (р<0,05). Клінічна ефективність становила 85 % і 69 %, відповідно. Виявлено значущий зв’язок між тривалістю захворювання й ефективністю лікування: найбільша ефективність і мінімальний ризик розвитку рецидивів спостерігалися при тривалості захворювання до 1 року. Переносимість лікування в обох групах пацієнтів була хорошою, особливо в групі електротерапії, в якій побічних ефектів не було виявлено.

Заключення. Застосування сегментарної електротерапії та її поєднання з базовою фармакотерапією в лікуванні ХП/СХТБ досить ефективно й безпечно. Значно більша ефективність спостерігалася у разі поєднання цих методик, особливо при тривалості захворювання до 1 року. Перевагою електротерапії була безпечність методики.