Професійний рак в Україні: 1992 – 2019 рр.

Abstract

Вступ. Злоякісні новоутворення (ЗН) є другою з основних причин смерті в світ. Близько 70 % випадків смертей від ЗН відбуваються в країнах з низьким і середнім рівнем доходу, до яких належить і Україна. Професійний рак (ПР) – злоякісні новоутворення, що етіологічно пов’язані з впливом на працівника виробничих канцерогенних агентів чи/та виконанням ним певних видів робіт в умовах канцерогено-небезпечних виробництв. За сучасними даними, частка онкологічних хворих (від 1,0 до 40,0 %) зазнавала впливу канцерогенних агентів на робочому місці Мета дослідження: визначити клініко-епідеміологічні закономірності захворювання працюючих в Україні на ПР, на основі даних багаторічного моніторингу (1992 – 2019 р.р.). Матеріали та методи. З 2004 р. на базі ДУ «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва НАМН України» ведеться дослідницький клініко-епідеміологічний реєстр хворих на ПР, який в теперішній час акумулює дані 601 осіб з діагнозом «професійний рак», який встановлено на всій території України впродовж 1992 – 2019 р.р. Проводився дескриптивний статистичний аналіз даних даного реєстру. Результати. Впродовж 1992 – 2019 років кількість зареєстрованих в Україні хворих на ПР становить 601 осіб (в середньому – 21,5 ± 7,8 осіб на рік). Частка хворих на ПР в загальній структурі первинних професійних захворювань становить – 4,9 ‰ (0,2 – 11,9 ‰). Високий кумулятивний рівень (> 10,0 % всіх випадків) реєстрації ПР спостерігається в 4-х областях України – Дніпропетровській (30,6 %), Кіровоградській (21,8 %), Донецькій (13,1 %), Луганській (11,3 %), які визначають 76,9 % всіх випадків ПР в Україні.

Основними галузями економічної діяльності, на яких переважно спостерігаються випадки ПР є: добувна промисловість (74,5 %), переважно – добування та переробка уранових руд (59,8 %) та вугілля (36,6 %); переробна (обробна) промисловість (17,8 %), переважно – виробництво машин та устаткування (50,5 %), хімічне виробництво, виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення, гумових та пластмасових виробів (24,3 %), металургійне виробництво (18,7 %). Найбільша кількість всіх хворих з ПР працювали в підземних умовах (64,2 %). У хворих причинами ПР були канцерогенні: мінеральний пил (силіцію діоксид (кристал.), азбест) (55,1 %); іонізуюче (альфа-, гама) випромінювання (33,6 %); хімічні речовини (зварювальний аерозоль, Cr, Ni, Be, поліциклічні ароматичні вуглеводні, бензол, формальдегід та ін.) (11,3%). Серед хворих на ПР переважали особи чоловічої статі (94,3 %). Середній вік хворих становить – 58,3 ± 10,1 років (lim: 28,0 – 84,0 років); середня тривалість експозиційного періоду – 22,6 ± 9,6 років (lim: 1,0 – 48,0 років); середня тривалість післяекспозиційного періоду – 19,9 ± 6,9 років (lim: 0,0 – 48,0 років). Структура вражень органів-мішенів є наступним: (І місто) – органів дихання (78,2 %), в т.ч.: рак бронхів і легенях (90,4 %), мезотеліома плеври (0,5 %); (ІІ) лимфоїдної, кровотворної тканин (8,5 %), в т.ч. лейкози (58,8 %); (ІІІ) органів травлення (6,0 %), в т.ч. ротоглотка (36,1 %); (IV) шкіри (карциноми) (3,5 %); (V) органів сечовиділення (2,0 %), в т.ч. сечовий міхур (58,3 %). Реєструються випадки первинно-множинних ЗН у 4,5 % хворих з ПР (метахронні – 73,1 %, з первинною локалізацією пухлини в бронхах і легенях – 59,2 %)). Розподіл хворих на ПР за клінічними стадіями ЗН: І – 16,5 %, ІІ – 21,4 %, ІІІ – 32,8 %, IV – 29,2 %. Висновки. Визначено ключові фактори, що знижують виявлення хворих на ПР в Україні. Розроблено систему заходів, спрямованих на покращення надання медико-соціальної допомоги хворим, виявлення і реєстрацію ПР серед працюючих, які зазнали канцерогенного ризику на робочому місці.