СИРОВАТКОВИЙ ВМІСТ АРГІНАЗИ -1 У ПАЦІЄНТІВ НА ПРОЛІФЕРАТИВНУ ДІАБЕТИЧНУ РЕТИНОПАТІЮ ІЗ РІЗНОЮ ТРИВАЛІСТЮ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ ТА В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ГЕНОТИПУ CYP2E1

Abstract

Важливим компонентом розвитку проліферативної діабетичної ретинопатії (ПДР) у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу (ЦД 2) є судинна патологія у вигляді ендотеліальної дисфункції – дисбалансу між констрикторними та дилятаційними судинними медіаторами. Вивчення яких надає підставу визначати мішені для фармакологічної корекції вказаної офтальмологічної патології. Аргіназа-1 розглядається як фермент, що виробляється у печінці та причетний до синтезу оксиду азоту. Ген CYP2E1 (rs2070676) кодує фермент, який бере участь у метаболізмі ліків, відповідає за метаболічну інактивацію N-нітрозамінів, поліциклічних вуглеводів та інших низькомолекулярних сполук.Мета – вивчити вміст аргінази-1 в сироватці крові у пацієнтів на ПДР із різною тривалістю ЦД2 в залежності від генотипу CYP2E1, як можливого чинника розвитку ендотеліальної дисфункції на тлі метаболічних ушкоджень печінки. Матеріали та методи. До обстеження були залучені 106 пацієнтів офтальмологічної клініки із встановленим діагнозом ПДР, яких поділили на 2 групи за тривалістю ЦД2. У пацієнтів 1-й групі (n=46) середній вік (Мe; [Q1-Q3]) складав (62; 57-66) років, тривалість ЦД2 визначалася до 20 років. У пацієнтів 2-й із середнім віком (65; 60-68,25) років діабет тривав понад 20 років. Групу порівняння (контрольну – КГ) склали добровольці, у яких не було порушення вуглеводного обміну (за рівнем глікованого гемоглобіну) (n=37) які звернулися з метою профілактичного огляду в лабораторію клінічної лабораторної діагностики НМУ імені О.О.Богомольця, були співставні за віком та статтю із пацієнтами. Поліморфізм гену визначали за допомогою ПЛР-реал тайм на автоматичному ампліфікаторі Gene Amp® PCR System 7500. Вміст аргінази-1 визначали в сироватці крові методом ELISA Human Arginase «Hycult Biotech», рахували медіану та межі - Мe; (min-max). Порівнювали дані за критерієм Крускала-Уоліса в статистичній програмі SPSS 23. Результати та обговорення. Вміст аргінази-1 у пацієнтів 1-ї групи складав 12,4 [2,36-65,6] нг/мл, що на 38% нижче, ніж у пацієнтів 2-ї групи 20,14 [3,12-59,28] нг/мл (Р<0,05), але не відрізнялося від КГ 14,8 [5,24-61,6] нг/мл. У носіїв дикого генотипу СС гену CYP2E1 вміст аргінази-1 в сироватці крові на початку розвитку захворювання ПДР знижувався відносно здорових осіб і складав 13,28 [2,04-46,14] нг/мл, що було на 38% нижче ніж у пацієнтів 2-ї групи, у яких вміст аргінази-1 був 20,14 [4,04-55,86] нг/мл. Вміст в КГ у носіїв мажорного генотипу складав 21,7 [6,75-55,7] нг/мл. У носіїв поліморфізму CG гену CYP2E1 вміст аргінази суттєво не відрізнявся у пацієнтів 1-ї та 2-ї групи та осіб КГ, відповідно складав: 13,38 [4,36-46,14] нг/мл; 12,47 [2,12-40,72] нг/мл; 11,31 [5,5-6,16] нг/мл. Висновок: сироватковий вміст аргінази-1 на перших роках розвитку ПДР знижувався, порівняно із здоровими особами, а у пацієнтів з тривалістю ЦД2 понад 20 років достовірно підвищувався. Але така картина притаманна лише носіям мажорного генотипу гену CYP2E1. У носіїв гетерозиготного поліморфізму гену CYP2E1 вміст аргінази-1 в сироватці крові не відрізнявся в залежності із тривалістю ЦД2 та поглибленням ПДР, що свідчіть про генетично детерміновану відмінність механізмів розвитку ендотеліальної дисфункції, і може бути підґрунтям розробки персоніфікованої терапії в офтальмологічній практиці.