ВИЗНАЧЕННЯ БІОМЕХАНІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ СКЛЕРИ ТА АКОМОДАЦІЇ У ДІТЕЙ З ГІПЕРМЕТРОПІЄЮ

Abstract

Стаття присвячена проблемі визначення біомеханічних властивостей склери і акомодації у дітей з гіперметропією. З метою визначення біомеханічних показників склери проводили виміри, отримані з використанням відомого способу і приладу для оцінки ригідності фіброзної оболонки ока in vivo. Проводили розрахунок показника ΔПЗВ і коефіцієнта ригідності склери (KES). З метою визначення відносної і абсолютної акомодації використовували «акомодотест». Резерви абсолютної акомодації досліджували по методу А. І. Дашевського. Проводили визначення резерву акомодації вдалину та позитивноъ частини відносної акомодації. Встановлено, що гіперметропічні очі з різною акомодацією мали вірогідно різні розміри. Гіперметропічні очі, які мали слабкішу акомодацію, відрізнялися більшим розміром в порівнянні з очима, які мали кращу акомодативну здатність (р<0,05). Встановлено, що в умовах штучно підвищеного внутрішньоочного тиску використання способу і приладу для оцінки ригідності склери дозволяло виявити наявність біомеханічних порушень склери очей пацієнтів з гіперметропією і різною акомодативною здатністю в порівнянні з контрольними еметропічними очима. Коефіцієнт ригідності склери на очах, які мали слабкішу акомодацію був вірогідно більший в порівнянні з очима, які мали кращу акомодативну здатність (р<0,05). Цей факт є свідчення розтягнення капсули очного яблука. Однак збільшення аксіальної довжини ока не відображалося на ступеню гіперметропії. Оскільки розтягнення ока супроводжувалося збільшенням радіусу кривизни передньої поверхні рогівки і послабленням її заломлюючої сили. Таким чином, результати досліджень свідчать, що функція акомодації пов'язана з анатомо-оптичними і біомеханічними особливостями гіперметропічних очей та корелює з розмірами їх фіброзної капсули та коефіцієнтом ригідності склери.