Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://lib.inmeds.com.ua:8080/jspui/handle/lib/2108
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorЗайков, С.В.-
dc.contributor.authorКайдашев, І. П.-
dc.contributor.authorГуменюк, Г. Л.-
dc.date.accessioned2020-10-13T15:46:04Z-
dc.date.available2020-10-13T15:46:04Z-
dc.date.issued2020-
dc.identifier.otherУДК: 616.31-07-
dc.identifier.urihttp://lib.inmeds.com.ua:8080/jspui/handle/lib/2108-
dc.descriptionThe problem of the development of adverse reactions as a result of the use of diagnostic and medicinal products (drugs) in medicine is becoming increasingly important. Patients more often note reactions to local anesthe tics (LA) – 43.2 %, antibiotics – 18.8 %, nonsteroidal anti-infammatory drugs – 9.7 %, other drugs – 28.4 %. LA include two chemical groups: esters of benzoic acid (Ester-type anesthetics), which are potentially allergens, and amides (Amide-type anesthetics), which have virtually no allergenic potential. Based on the history for doctor is often difcult to assess the risk of allergic reactions, so if in the past the patient had a side efect of LA, then these drugs should be skin and provoca tive tests, having obtained the informed consent of the subject to conduct them. Skin prick tests are used for initial diagnosis in patients with suspected LA allergy. If the results of the pre-test and intradermal test are negative, a subcutaneous challenge test with LA is performed. Skin testing for suspected hypersensitivity (НS) of the delayed type begins with application (patch) tests and only with a negative result using an intradermal test with LA. Laboratory methods for diagnosing НS to LA are used much less often than skin and provocative tests, because for many drugs the appropriate methods have not been developed, as well as because it is a time-consuming and expensive method of diagnosis. Therapeutic tactics in the event of НS to LA include providing patients with emergency care in the development of anaphylaxis and treatment of other clinical manifestations of HS reactions in accordance with existing international and domestic protocols. Epinephrine, oxygen therapy, colloid/crystalloid infusions, antihistamines, systemic and topical corticosteroids, protease inhibitors, inhaled β2 -agonists, leukotriene receptor antagonists, etc. are most commonly used for this purposeuk_UK
dc.description.abstractПроблема розвитку побічних реакцій у результаті використання в медицині діагностичних і лікарських засобів (ЛЗ) стає дедалі актуальнішою. Пацієнти частіше відзначають реакції на місцеві анестетики (МА) – 43,2 %, антибіотики – 18,8 %, нестероїдні протизапальні засоби – 9,7 %, інші ЛЗ – 28,4 %. МА поділяють на дві хімічні групи: складні ефіри бензойної кислоти (анестетики Ester-типу), що потенційно є алергенами, й аміди (анестетики Amide-типу), що практично не мають алергенного потенціалу. На підставі даних анамнезу лікарю часто складно оцінити ризик розвитку алергічних реакцій, тому якщо в минулому пацієнт стикався з побічною дією МА, то з цими препаратами слід провести шкірні та провокаційні проби, попередньо заручившись інформованою згодою обстежуваного на їх проведення. Шкірні прик-тести використовують для початкової діагностики в пацієнтів із підозрою на алергію до МА. За негативних результатів прик-тесту та внутрішньошкірної проби проводять підшкірну провокаційну пробу з МА. Шкірне тестування за підозри на гіперчутливість (ГЧ) уповільненого типу починають з аплікаційних (патч) тестів і лише в разі їх негативного результату використовують внутрішньошкірну пробу з МА. Лабораторні методи діагностики ГЧ до МА використовуються значно рідше, ніж шкірні та провокаційні тести, оскільки для багатьох ЛЗ відповідні методики не відпрацьовані, а також тому, що це трудомісткий і вартісний метод діагностики. Лікувальна тактика при виникненні ГЧ до МА передбачає надання пацієнтам невідкладної допомоги в разі розвитку анафілаксії та лікування інших клінічних проявів гіперчутливих реакцій відповідно до наявних міжнародних і вітчизняних протоколів. Частіше за все з цією метою використовують епінефрин, оксигенотерапію, інфузії колоїдів/кристалоїдів, антигістамінні препарати, системні та топічні глюкокортикоїди, інгібітори протеаз, інгаляційні β2 -агоністи, антагоністи лейкотрієнових рецепторів тощоuk_UK
dc.publisherINFUSION & CHEMOTHERAPY 3–2020, p. 43-51uk_UK
dc.subjectгіперчутливість, місцеві анестетики, діагностика, лікуванняuk_UK
dc.subjecthypersensitivity, local anesthetics, diagnosis, treatmentuk_UK
dc.titleПроблема гіперчутливості до місцевих анестетиківuk_UK
dc.title.alternativeThe problem of hypersensitivity to local anestheticsuk_UK
dc.typeThesisuk_UK
Розташовується у зібраннях:Кафедра фтизіатрії і пульмонології



Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.